Інгаляції при нежиті

Інгаляції при нежиті є лікувальними процедурами, заснованої на вдиханні особливих лікарських компонентів (речовин) через ніс. Використовуються дані маніпуляції і для усунення найбільш поширених проявів патологій у верхніх дихальних шляхах: тонзиліту, бронхіту, фарингіту.

Інгаляції при нежиті володіють безперечною перевагою: вдихання дозволяють досягти локального оптимального впливу, при цьому відсутня серйозне навантаження на інші органи.

Щоб досягти найбільшого ефекту від процедур слід дотримуватися деяких правил.

1. Інгаляції при нежиті (також як і при інших, зазначених вище хворобах дихальних органів) проводяться після закінчення мінімум години (а краще півтора) після прийому їжі, не раніше.
2. Вдихати і видихати лікарські компоненти через ніс слід без напруги, вільно.
3. Протягом години після проведення інгаляції при нежиті не рекомендується розмовляти, виходити на вулицю, приймати їжу і співати.

Найбільш детальні інструкції про грамотному проведенні процедур дасть лікуючий лікар, з яким слід проконсультуватися.

Інгаляційні розчини можуть включати до свого складу декілька елементів. Так, наприклад, для процедур часто застосовують суміш таких компонентів, як: харчова сода, вода, мінеральні трави, лікарські трави і деякі медикаменти. Також популярною є комбінація евкаліптової чаю і перцевої м`яти. У літр води досить додати три або чотири краплі суміші. В аптеках можна знайти і готові розчини, призначені для використання в спеціальних приладах.

Інгаляції при нежиті у дітей слід проводити за відсутності пневмонії, набряку легкого або високої температури. Ці стани відносяться до протипоказань.

Інгаляції при нежиті для дітей проводяться з винятковою обережністю. Фахівці рекомендують застосовувати розчини до 30 градусів для немовлят. Для дітей постарше оптимальна температура суміші для інгаляції - 30-40 градусів. Для проведення процедур часто застосовують картонну воронку, яку одягають на носик чайника. Можна використовувати і спеціальний інгалятор. В якості розчину може використовуватися відвар чебрецю, материнки, ромашки, мати-й-мачухи, лаванди, шавлії.

Тривалість процедури від трьох до п`яти хвилин. Терапевтичний курс, як правило, складається з восьми або десяти процедур.

Для приготування розчину для інгаляцій можна використовувати такі рецепти:

1. Відвар соснових бруньок. Для приготування необхідно два літри води і три столові ложки нирок. Для проведення процедури слід нахилитися над ємністю з відваром, накривши голову рушником і вдихати пару.
2. Розчин з евкаліптом. Для приготування потрібно літр води і листя евкаліпта (дві ложки столові). Листя при необхідності можна замінити ефірним маслом. При цьому в гарячу воду додається кілька крапель і проводиться процедура.
3. Настій малини (листя) і (Календули) квіток. Для приготування потрібно десять грам календули (листя) і 200 мілілітрів води. Малиновий настій виготовляється з використанням двадцяти грам сировини на 200 мілілітрів води. Для проведення інгаляцій слід обидва розчину змішати.
4. Досить популярним засобом є мінеральна вода. «Боржомі» або «Нарзан» застосовують найчастіше для інгаляцій при нежиті. Перед проведенням процедур воду необхідно відкрити і дати їй постояти. Таким чином, з неї вийдуть гази.
5. В якості розчину для інгаляцій можна застосовувати суміш настоїв. До складу може входити відвар ожини (листя і стебел) - 20 грам сировини на 200 мілілітрів води, кори дуба (10 г на 200 мл), мати-й-мачухи листя (15 г на 200 мл). 50-60 мл суміші застосовується для однієї інгаляції.