Препарат 'Стрептоцид' (порошок): застосування, протипоказання, обмеження

Препарат «Стрептоцид» (порошок), застосування якого в медицині перевірено часом, використовується для місцевого лікування ран, опіків, бешихи, вугрів, різних наривів, фурункулів, а також тонзилітів. Ця речовина відноситься до сульфаніламідів і має виражену протимікробну дію. Медикамент «Стрептоцид» поставляється в аптеки в декількох лікарських формах - в таблетках по 0,3 і 0,5 г і порошку, у вигляді лініменту (5%) та мазі (10%).

Препарат «Стрептоцид» в таблетках може бути рекомендований до прийому при ентероколітах, циститах, пиелитах, а також при захворюваннях шкіри і слизових, викликаних бактеріальною інфекцією. Допустима доросла добова доза препарату - 6 г, разова - не більше 1,2 г. При цьому дітям 3-6 років зазвичай призначають 300 мг на один прийом, а 6-12 років - не більше 600 мг. Зовнішньо використовують препарати «Стрептоцидова мазь» та «Стрептоцид» -порошок. Застосування останнього може бути рекомендовано і парентеральний (внутрішньом`язово, підшкірно або внутрішньовенно): він добре розчиняється у воді. Препарат призначають і в складі комплексної терапії при глибоких ранах. При цьому медикамент «Стрептоцид» (порошок), застосування якого, як правило, дає хороші результати, вводиться в раневую порожнину. Одночасно пацієнту призначається прийом антибактеріальних препаратів. Захворювання шкіри лікують як втиранням мазі (лінімент), так і присипання порошком.

Препарат «Стрептоцид» (порошок), застосування якого може бути показано при гострих і хронічних ринітах, раніше пропонувалося втягувати в ніс при вдиху або вдувати в його порожнину за допомогою спеціального пристосування в суміші з пеніциліном, ефедрином і норсульфазолом. Проте зважаючи незручності такого лікування для пацієнта в даний час частіше використовують засіб «сунореф» - мазь, склад якої практично ідентичний: в неї входять стрептоцид, сульфадимезин, норсульфазол та ефедрин. Ліками «сунореф» змазують слизову носа тричі на день - воно надає не тільки протимікробну, а й протизапальну, та судинозвужувальну дію.

Препарат «Стрептоцид» (порошок) при ангіні застосовують таким чином: набирають невелику його кількість на чистий, сухий шпатель і акуратно висипають на мигдалини. Після цього потрібно постаратися кілька хвилин не робити ковтальних рухів. Ліки «Стрептоцид» в таблетках просто розсмоктують 2-3 рази на день, відразу після полоскання горла. Застосовуючи препарат «Стрептоцид» при ангіні, можна отримати непоганий терапевтичний ефект, однак сьогодні, у зв`язку з появою нових антибіотиків широкого спектру дії, цей спосіб лікування використовують все рідше.

Слід зазначити, що суперечки про доцільність застосування препарату «Стрептоцид» в тій чи іншій лікарській формі ведуться вже досить довго. Сьогодні сфера його застосування значно звузилася і використання цього засобу у багатьох випадках визнано недоцільним. В той же час, на різних форумах в Інтернеті можна знайти розповіді користувачів про те, як даний препарат допоміг їм ефективно і швидко вилікувати різні захворювання. Деякі навіть стверджують, що витіснення препарату «Стрептоцид» антибіотиками нового покоління - не що інше, як підступи фармацевтичних компаній, яким невигідно присутність на ринку настільки ефективного і при цьому дешевого ліки.

Однак не варто забувати про те, що під час застосування даного засобу, так само, як і більшості сульфаніламідних препаратів, можливі серйозні побічні ефекти. У їх числі - нудота, блювота, сильна діарея, головний біль, лейкопенія, агранулоцитоз. Препарат також може викликати алергічні реакції, аж до дерматитів. З цієї причини медикамент «Стрептоцид» в будь-якій лікарській формі не можна використовувати при лікуванні дітей до 3-х років, а також вагітних і годуючих жінок. Він заборонений до застосування при захворюваннях щитовидної залози, нирок, крові та органів кровотворення. При тривалому застосуванні необхідно періодично здавати кров на аналіз, щоб попередити можливі ускладнення. Тому більшість фахівців все ж робить вибір на користь сучасних антибактеріальних препаратів, хоча остаточне рішення, зрозуміло, залишається за пацієнтом.