Пюхтіцкій монастир - центр православ'я в Прибалтиці

У далекому від нас XVII столітті сподобилися естонські пастухи дивовижного видіння: на вершині гори, іменованої Журавлиного, появилася їм Цариця Небесна. Коли видіння розсіялася, то в цьому ж місці, в міжгір`ї дуба вони знайшли дивну ікону стародавнього письма "Успіння Пресвятої Богородиці". З тих пір гору стали називати Пюхтіцкой, що в перекладі означає "Святий", а на її вершині з часом був заснований жіночий монастир.

Народження Православного Братства

Своїм народженням Пюхтіцкій жіночий монастир зобов`язаний створеному в 1887 році в місті Іевве (сучасний Йихві) відділенню Прибалтійського Православного Братства. Установа цієї організації було важливим кроком у поширенні православ`я серед прибалтійських народів, що традиційно сповідували релігію Західної церкви. У реалізації настільки благого починання найбільш важливу роль зіграли губернатор Естляндії князь С. Б. Шаховської і його дружина Єлизавета Дмитрівна, обрана головою знову заснованого відділення.Пюхтіцкій монастир

Ще до того, як був заснований Пюхтіцкій монастир, Братство розгорнуло широку роботу з виховання православних дівчаток-сиріт, надання медичної допомоги місцевому населенню та створенню притулків для бездомних. Незабаром зусиллями членів Православного Братства була відкрита школа, причому навчалися в ній не тільки дівчатка, але і хлопчики, незалежно від їхнього віросповідання. Велику підтримку почину надав імператор Олександр III. Як істинний християнин, він не міг залишатися осторонь від настільки благочестивого справи і повелів виділити школі значні матеріальні кошти.

Організація жіночої громади

Пюхтіцкій монастир створювався в тих же традиціях, що й багато інші православні обителі. Все почалося з того, що влітку 1888 з Костроми, з жіночого монастиря, прибули в Йихві п`ять інокинь для проходження послухів в парафіяльній лікарні. Направила їх сюди настоятелька Богоявленської жіночої обителі ігуменя Марія. Незабаром до них приєдналися ще п`ять дівчаток-сиріт. Так утворилася невелика громада, яка скоювала богослужіння в будинковій церкві, збудованій Братством.Хор Пюхтіцкого монастиря

Перш ніж Пюхтіцкій монастир отримав право на своє існування, його засновникам довелося неабияк потрудитися. Явних супротивників його створення не було, але на кожному кроці доводилося долати опір неповороткою бюрократичної машини. Голова Прибалтійського відділення Братства, княгиня Шаховська, у своєму листі єпископу Ризьким Арсенію вказувала на те, що створювана обитель могла б стати берегинею чудотворної ікони Успіння Пресвятої Богородиці, тим більше що поклонятися їй будуть на самому місці обрітення святині.

Ігуменя Варвара

Пюхтіцкій Успенський монастир був створений в 1891 році, коли, владнавши всі формальності, пов`язані з відчуженням необхідного для нього земельного наділу, громада благополучно переселилася на Святу гору. Першою ігуменею-настоятелькою обителі стала черниця Варвара (Е. Д. Блохіна). Вибір був не випадковим. Цю черницю повною мірою можна назвати релігійної подвижницею.



У десятирічному віці вона опинилася в стінах монастиря і з тих пір протягом сорока років віддавала всі свої сили служінню Богові. Пройшовши послух у кліросного співі, вона також володіла мистецтвом рукоділля, пройшла медичний курс навчання, досконально знала Церковний устав і всі особливості монастирського життя. Але головний її талант полягав у організаторських здібностях.

Обійстя Пюхтіцкого монастиря

У костромському жіночому монастирі, де колись жила матінка Варвара, під час російсько-турецької війни був розгорнутий евакуаційний госпіталь, і майбутня настоятелька мала змогу придбати багатий досвід по догляду за хворими та пораненими. Це допомогло їй налагодити роботу в монастирській лікарні і створити при ній аптеку. Під її ж керівництвом на Святу гору був переведений і сирітський притулок. Але головною її завданням було створення основ повноцінної релігійного життя громади.

Відкриття монастиря



У 1892 році, на підставі Указу Святійшого Синоду, Пюхтіцкій монастир отримав офіційний статус, а його настоятелька мати Варвара була зведена в сан ігумені. При розробці статуту обителі були взяті за основу внутрішні правила древніх православних монастирів, що відрізнялися незвичайною строгістю. Все мирське, відволікало сестер від служіння Богу і від виконання покладених на них послухів, рішуче відкидалося. Це допомогло з перших днів створити в обителі атмосферу аскетизму й духовного подвижництва.

Релігійна громадськість Росії гідно оцінила праці нової ігумені. Завдяки поширилася про нього славі, монастир став отримувати багаті пожертвування. Особисто імператор надіслав у дар багаті церковні облачення. Крім цього, від різних благодійників регулярно надходили духовні книги, лампади, напрестольні хрести, срібні судини і багато іншого.

Пюхтіцкій Успенський монастир

Одним з найбільш відомих упорядників обителі був великий проповідник і чудотворець протоієрей Іоанн Кронштадтський. Він надавав вельми значну матеріальну допомогу і направляв на Святу гору з Петербурга нових насельниць. Коли отець Іоанн приїжджав, особливо в свято Успіння Пресвятої Богородиці, то до обителі стікалося більше десяти тисяч паломників.

Двадцяте століття в житті обителі

У 1900 році в Петербурзі, в Гавані, в будинку міщанина А. Іванова було створено обійсті Пюхтіцкого монастиря. Через рік, після перебудови, була освячена тимчасова церква з дзвіницею, а в 1903 році заклали новий храм, проект якого доручили архітектору В. Н. Боброву. Це було вельми значна споруда, на першому поверсі якого поміщалися келії, а на другому – храм і дзвіниця. К, після жовтневого перевороту обійсті було закрито, а сама будівля перебудовано для господарських потреб.

Так як у двадцяті і тридцяті роки Пюхтіцкій монастир знаходився на території незалежної Естонії, його минула гірка доля більшості російських обителей. Він продовжував діяти, і релігійне життя в ньому не переривалася. Та й по закінченні Другої світової війни Господь уберіг його від закриття. Уже в наші дні було створено два нові монастирський подвір`я – в місті Когалимі і в Москві, при храмі Миколи Чудотворця в Дзвонаря.

Наші дні

Пюхтіцкій жіночий монастир

В даний час обитель на Святій горі налічує сто двадцять і насельниць. Серед них і черниці, що прийняли постриг, і послушниці, багато з яких готуються до цієї великої події в їхньому житті. Під керівництвом своєї настоятельки ігумені Філарет (Калачова) обитель, як і в колишні роки, веде широку благодійну діяльність. По всій країні і за кордоном добре відомий хор Пюхтіцкого монастиря. Компакт-диски з записами православних піснеспівів у його виконанні виходять великими тиражами і користуються незмінним успіхом і у віруючих людей, і просто у шанувальників та поціновувачів хорового мистецтва.




» » Пюхтіцкій монастир - центр православ'я в Прибалтиці