Новоафонский монастир: примітне місце в Абхазії

Православний Новоафонский монастир (до речі, ще одна його назва звучить як Симоно-Кананітскій монастир) має порівняно невелику історію. В серпні місяці 1875 монахи обителі, що носить ім`я св. Пантелеймона і розташовувалася на горі Афон (Греція) відвідали Абхазії з метою підібрати гарне місце для будівництва нового монастиря. За рік до цього вони звернулися до князя Михайла Романовичу, кавказькому наміснику, з проханням надати їм землю для облаштування нової чернечої обителі. Понад згоду було дано, а вже через пару років, в 1876 році, на пустельному чорноморському березі почали зводити нижню частину монастиря.

Через вісім років ченці приступили до зведення на горі монастирського комплексу. Їм стояла шалено важка робота - для того, щоб розчистити майданчик під Новоафонский монастир, потрібно було спочатку зрізати частину Афона і, відповідно, вивезти багато десятків тонн землі і гірських порід. Крім цього, завдання було серйозно ускладнена тим, що вибране для обителі місце знаходилося на істотному підвищенні і абсолютно не мало під`їзних шляхів.

Однак з божою допомогою це величезний обсяг чи не каторжної роботи був виконаний за 12 років, так що вже в 1896 році монастир був готовий. Тепер братія вирішила приступити, звичайно ж, до освячення об`єкта і переселенню в нову обитель.

До речі, Новоафонский монастир, Абхазія на будівництво якого дала свого часу добро, був побудований поблизу стародавнього храму Симона Кананіта, одного з дванадцяти апостолів Ісуса. Тут же і почивають мощі святого. Неподалік знаходиться і ще одне примітне місце, а саме печера, в якій, згідно релігійному переказами, в самоті молився Кананіт. У 1884 році це місце освятили святою водою і поставили в ньому ікону святих Симона та Андрія (ще одного апостола). А сам монастир може пишатися наявністю у своїх стінах такої реліквії, як хрест чудотворний, який містить частинку животворящого древа з господнього хреста.

Ще Новоафонский монастир відомий і тим, що в його будівництві в 1888 році брав участь сам імператор Олександр III. Він же подарував обителі та музичні куранти, які можна побачити на найвищій вежі будівлі, а також електростанцію і паровоз.

Під монастирською дзвіницею розташовується колишня трапезна - її стіни розписані красивими фресками роботи братів Оловяннікових, відомих в ті часи волзьких майстрів.

Корпуси монастиря утворюють чотирикутник, в центрі якого височіє Пантееймоновскій собор в ново-візантійському стилі, увінчаний п`ятьма куполами. Будівля зводилася з 1888 по 1900 роки.

Стінні розписи, які прикрашають собор зсередини, були розписані палехскими майстрами (Володимирська губернія) спільно з групою художників з Москви. Примітна ця живопис тим, що вона є одним із самих останніх пам`ятників іконописної школи російської Церкви. Між іншим, Пантелеймонівський собор є найбільшим культовою спорудою на території Абхазії - одночасно він може вмістити в себе близько 3 тисяч осіб. Крім собору монастир Новий Афон має ще 5 храмів.

Обитель переживала свій розквіт аж до 1924 року, коли комуністична влада прийняла рішення її закрити через «контрреволюційної агітації». З того часу комплекс використовувався для самих бездуховних цілей - були тут обладнані і склади, і туристична база, і госпіталь, і краєзнавчий музей. І тільки в 1994 році почалося відродження прекрасної обителі.

До справжнього моменту Новоафонский монастир перетворився на справжній духовний центр усього Кавказу. Сюди щороку з`їжджаються тисячі паломників і просто туристів. До цих пір тут можна побачити сліди колишньої могутності монастиря - навколо нього як і раніше пишно цвітуть фруктові сади, приносять досить багатий врожай і виноградники, посаджені братією ще давним давно.