7 Божих заповідей. Основи православ'я - заповіді божі

Закон Божий для кожного християнина – дороговказ, яка вказує людині, як потрапити в Царство Небесне. Ось вже багато століть не зменшується значення цього Закону. Навпаки, життя людини все більше ускладнюється суперечливими думками, а значить, необхідність в авторитетному і ясному керівництві Заповідей Божих зростає. Саме тому багато і в наш час звертаються до них. І сьогодні регуляторами нашого життя виступають заповіді і сім головних смертних гріхів. Список останніх наступний: зневіра, обжерливість, хіть, гнів, заздрість, жадібність, гординя. Це, природно, основні, найбільш тяжкі гріхи. 10 заповідей Божих і 7 смертних гріхів – ось основа християнства. Необов`язково читати гори духовної літератури – досить уникати того, що веде до духовної загибелі людини. Проте зробити це не так просто як здається на перший погляд. Нелегко повністю виключити зі свого життя всі сім смертних гріхів. І десять заповідей дотримуватися – теж завдання непросте. Але ми повинні хоча б прагнути до духовної чистоти. Бог, як відомо, милосердний.

Заповіді і закони природи

Основи православ`я – заповіді Божі. Можна порівняти їх із законами природи, адже джерелом і тих і інших є Творець. Вони доповнюють один одного: перші дають людській душі моральну основу, а другі регулюють бездушну природу. Різниця ж полягає в тому, що матерія підкоряється законам фізичним, людина ж вольний підкорятися законам моральним або ігнорувати їх. Велика Божа милість полягає в наданні кожному з нас свободи вибору. Завдяки їй ми духовно вдосконалюємося і навіть можемо уподібнитися Господу. Проте моральна свобода має й інший бік – вона накладає на кожного з нас відповідальність за скоєні вчинки.

Сім смертних гріхів і 10 заповідей – основа, на якій повинна будуватися все життя людини. Якщо ми свідомо порушуємо Божі Заповіді, ми вироджується духовно і фізично. Недотримання їх приводить до страждання, рабству і в підсумку – до катастрофи. Пропонуємо вам докладно познайомитися із заповідями Божими. Вони лежать в основі як сучасних, так і стародавніх законодавчих систем.

Як з`явилися заповіді?

Самим знаменною подією Старого Завіту є їх отримання від Бога. Саме освіту єврейського народу пов`язано з 10-ма заповідями. До того як вони були отримані, в Єгипті жило плем`я огрубілих і безправних рабів-семітів. Після появи Синайського законодавства, власне, і виник народ, покликаний служити Богові. Згодом з нього відбулися апостоли, великі пророки, святі перших часів християнства. З нього ж по плоті народився Ісус Христос. Прийнявши заповіді, народ обіцяв дотримуватися їх. Так би укладений Завіт (тобто союз) між євреями і Богом. Він полягав у тому, що Господь обіцяв народу своє заступництво і милості, а євреї повинні були жити праведно.

Перші три заповіді

Перші 3 заповіді присвячені відношенню до Господа. Відповідно до першої з них, у людини не повинно бути інших богів, крім істинного. Друга застерігає нас від створення кумира, від поклоніння хибним божествам. Третя заповідь закликає не вимовляти марно імені Господа.

Ми не будемо детально зупинятися на значенні перших трьох заповідей. Вони пов`язані зі ставленням до Бога і, загалом-то, зрозумілі. Детально розглянемо решта 7 божих заповідей.

Четверта заповідь

Відповідно до неї, необхідно пам`ятати суботній день для того, щоб свято його проводити. Шість днів людина повинна працювати і робити всі справи, а сьомий день слід присвятити Богові. Як же розуміти цю заповідь? Давайте розберемося.

Господь Бог велить займатися потрібними справами і трудитися шість днів – це зрозуміло. Неясно те, що слід робити в сьомий день, чи не так? Його потрібно присвячувати святим справах і служінню Господу. До справ, угодним Йому, відносяться наступні: молитва вдома і в храмі Божому, турбота про спасіння душі, просвіта серця і розуму релігійними знаннями, допомога бідним, релігійні бесіди, відвідування ув`язнених у темниці і хворих, розраду скорботних, а також інші справи милосердя.

Субота в Старому Завіті святкувалася як спогад про те, як Бог створив світ. У ньому сказано, що на сьомий день після створення світу "Бог спочив від справ Своїх" (Бут. 2: 3). Іудейські книжники після вавилонського полону почали пояснювати цю заповідь занадто ригористично і формально, забороняючи в цей день взагалі будь-які справи, навіть добрі. З Євангелій видно, що навіть Спасителя книжники звинувачували в тому, що він "порушує суботу", оскільки Ісус зцілював людей в цей день. Однак саме "людина для суботи", а не навпаки. Іншими словами, спокій, встановлений в цей день, повинен йти на користь духовним і фізичним силам, а не позбавляти нас можливості творити добрі справи і не поневолювати людини. Щотижневе усунення від повсякденних занять надає можливість зібратися з думками, подумати про сенс земного існування і своїх праць. Праця необхідний, проте порятунок душі є найважливішою справою.

Четверту заповідь порушують не лише той, хто в неділю працює, але і той, хто в буденні дні лінується і ухиляється від виконання своїх обов`язків. Навіть якщо ви в неділю не трудіться, але не присвячуєте Богу цього дня, а проводите його в розвагах і забавах, продався надмірності і розгулу, ви також не виконуєте Завіт Божий.

П`ята заповідь

Продовжуємо описувати 7 Божих заповідей. Згідно п`ятої, слід шанувати батька і матір для того, щоб довго і щасливо жити на землі. Як же це розуміти? Шанувати батьків означає любити їх, поважати їх авторитет, сміти їх ображати вчинками чи словами ні за яких обставин, коритися їм, піклуватися про них, якщо вони потребують в чомусь, допомагати батькам у працях, молитися Богу за них, як за життя , так і після смерті батьків. Не поважати їх – великий гріх. Тих, хто лихословив матір чи батька, в Старому Завіті карали смертю.

Будучи Сином Божим, Ісус Христос шанобливо ставився до своїх земних батьків. Він корився їм, а Йосипу допомагав теслювати. Ісус дорікав фарисеїв, що вони відмовляли в потрібному змісті батькам під приводом посвячення Богові свого майна. Цим вони порушували п`ятого заповідь.

Як же ставитися до сторонніх людей? Релігія вчить нас тому, що надавати повагу необхідно кожному, відповідно до його посадою і віком. Слід поважати батьків і пастирів духовних- цивільних начальників, що піклуються про благополуччя, справедливості і мирного життя країни- вчителів, вихователів, благодійників і старших за віком. Що не поважають старих і старших молоді люди грішать, вважаючи віджилими їх поняття, а їх самих – людьми відсталими.

Шоста заповідь

Вона говорить: "Не вбивай". Господь Бог цією заповіддю забороняє забирати життя в самого себе або у інших людей. Життя – найбільший дар, лише Бог може встановлювати її межі для кожної людини.

Самогубство – дуже важкий гріх, оскільки в ньому, крім вбивства, полягають і інші: маловір`я, відчаю, нарікання проти Бога, а також повстання проти Його промислу. Жахливо також те, що насильно обірвав власне життя людина не має можливості покаятися в скоєному гріху, так як покаяння після смерті недійсна. Людина винен у вбивстві навіть тоді, коли не вбиває сам особисто, але сприяє цьому або допускає до цього інших. Крім вбивства тілесного існує і духовне, яке менш страшно. Його здійснює той, хто спокушає свого ближнього до порочної життя або до невіри.

Сьома заповідь

Поговоримо і про сьомої заповіді Божого Закону. "Не чини перелюбу" – голосують вона. Бог велить зберігати взаємну вірність дружині та чоловікові, бути цнотливими неодруженим – чистими в словах, справах, бажаннях і думках. Для того щоб не згрішити проти цієї заповіді, слід уникати всього того, що збуджує в людині нечисті почуття, наприклад: "пікантні" анекдоти, лихослів`я, безсоромні танці та пісні, читання аморальних журналів, перегляд спокусливих фотографій та фільмів. Сьома заповідь закону Божого вказує на те, що гріховні думки слід припиняти при самому їх появі. Не можна давати їм оволодіти нашою волею і почуттями. Гомосексуалізм вважається важким гріхом проти цієї заповіді. Саме за нього були винищені Содом і Гоморра, відомі міста давнини.

Восьма заповідь

7 Божих заповідей стосуються різних сторін життя людини. Восьма присвячена відношенню до майна інших людей. Вона говорить: "Не кради". Іншими словами, забороняється привласнення належить іншим майна. Різноманітні види крадіжок: грабіжництво, злодійство, святотатство, хабарництво, здирства (коли користуючись бідою інших, беруть з них великі гроші), дармоїдство та ін. Якщо людина утримує плату працівника, обважує і обмірює при продажу, втаює знайдене, ухиляється від сплати боргу , то він скоює крадіжку. На противагу ненаситному прагненню до багатства віра вчить нас бути милосердними, працьовитими і безкорисливими.

Дев`ята заповідь

У ній йдеться про те, що не можна лжесвідчити на ближнього. Господь Бог таким чином забороняє всяку брехню, в тому числі: наговори, доноси, неправдиві свідчення на суді, наклеп, лихослів`я, плітки. Наклеп – диявольське справу, оскільки саме ім`я "диявол" означає в перекладі "наклепник". Християнина неварта будь-яка брехня. Вона не узгоджується з повагою і любов`ю до ближніх. Слід утримуватися від пустослів`я, стежити за тим, що ми говоримо. Слово – найбільший дар Бога. Ми уподібнюємося Творцю, коли говоримо. А слово Бога негайно стає справою. Отже, цей дар необхідно вживати тільки на славу Божу і для доброї мети.

Десята заповідь

Ми описали ще не все 7 Божих заповідей. Слід зупинитися на останній, десятій. У ній йдеться про те, що необхідно утримуватися від нечистих бажань і заздрості до ближнього. У той час як інші заповіді були присвячені переважно поведінки, остання звертає увагу на наші бажання, почуття і думки, тобто те, що відбувається всередині людини. Необхідно прагнути до душевної чистоти. Слід пам`ятати про те, що нехороша думка – це те, з чого починається всякий гріх. Якщо людина зупиняється на ній, з`являється гріховне бажання, яке штовхає на вчинення відповідного вчинку. Отже, щоб боротися з різними спокусами, необхідно в самому зародку припиняти їх, тобто в думках.

Для душі заздрість – це отрута. Якщо людина піддається їй, то він завжди буде незадоволений, йому вічно буде чогось не вистачати, навіть якщо він дуже багатий. Щоб не піддатися цьому почуттю, слід дякувати Богові за те, що він милостивий до нас, грішних і негідним. За наші злочину нас можна було б винищити, проте Господь не просто терпить, але й посилає людям Свої милості. Завдання життя кожної людини – придбати чисте серце. Саме в ньому спочиває Господь.

Заповіді блаженства

Розглянуті вище заповіді Божі та євангельські заповіді блаженства мають велике значення для кожного християнина. Останні являють собою частину заповідей Ісуса, які він виголосив під час Нагірної проповіді. Вони входять в Євангеліє. Таку назву вони отримали тому, що проходження ними веде до вічного блаженства у житті вічному. Якщо 10 заповідей забороняють те, що гріховно, то в заповідях блаженства сказано те, як можна досягти святості (християнської досконалості).

Сім заповідей для нащадків Ноя

Не тільки в християнстві є заповіді. В іудаїзмі, наприклад, є 7 законів нащадків Ноя. Вони вважаються необхідним мінімумом, який Тора покладає на все людство. Через Адама і Ноя, згідно Талмуду, Бог дав нам наступні 7 заповідей Божих (православ`я, в общем-то, стверджує приблизно те ж): заборона ідолопоклонства, вбивства, богохульства, злодійства, перелюбства, а також заборону використовувати в їжу плоть, яка була відрізана від живої тварини, і необхідність створення справедливої судової системи.

Висновок

Ісус Христос на питання юнаки про те, що слід робити для того, щоб успадкувати життя вічне, відповів: "Дотримуйся заповіді!". Після цього він перерахував їх. Десять Заповідей, наведених вище, дають нам основне моральне керівництво, необхідне для творення життя, як суспільного, так і сімейної та приватної. Ісус, говорячи про них, зазначав, що всі вони зводяться по суті до вчення про любов до ближніх і Богу.

Для того щоб нам приносили користь ці заповіді, слід зробити їх своїми, тобто дозволити їм керувати нашими вчинками, світоглядом. Ці заповіді повинні вкоренитися в нашій підсвідомості або, кажучи образно, повинні бути написані на скрижалях нашого серця Богом.