Хто перший прийняв християнство: здогадки і гіпотези
Згідно догматам самої християнської церкви, першим народом, який прийняв християнство, були євреї. Як релігія, воно зародилося в I столітті на території сучасної держави Ізраїль, яка в ті часи були однією з провінцій Західної Римської імперії. До 4-го століття християнство поширилося на всю територію імперії, охопивши собою більшу частину сучасної Західної Європи, Середземномор`я і проникло в Закавказзі. Якщо мати на увазі, хто прийняв перших християнство на рівні державної релігії, то це була Вірменія, де це сталося за царя Трдат III ще в 301 р В якості зіставлення - в Римській імперії християнство отримало статус державної релігії тільки в 382 році. Найважливішу історичну роль у прийнятті та поширенні християнства у Вірменії зіграв Григорій Просвітитель, який згодом і став первосвященикам цієї церкви - Католикосом. На честь нього неофіційно Вірменська апостольська церква ще іменується в деяких джерелах як григорианская.
Якщо ж питання стоїть про те, хто перший прийняв християнство на російських землях, то тут єдиної думки в істориків не склалося досі. При дослідженні цього питання, слід виходити з того, що серед німецьких і слов`янських народів ця релігія почала поширюватися особливо активно з часу ліквідації Римської імперії. Потім, до XIII-XIV ст., Вона проникає до фінів і балтам.
Наявні на сьогоднішній день джерела дають вельми суперечливі відомості про те, хто перший прийняв християнство, маючи на увазі персоналію історичного діяча. Це дуже важливе уточнення, так як слід розуміти, що проведення такого роду трансформацій в суспільстві, як прийняття релігії, тим більше на рівні державної, не могло відбутися без організуючої ролі держави.
Традиційно датою прийняття християнства на російських землях прийнято вважати 988 рік, коли київським князем був Володимир. Деякі дослідники називають іншу дату - 990 рік. Проблема ще ускладнюється й тим, що в самому питанні міститься деяка некоректність. Що розуміти під заданим: «хто перший прийняв християнство»? Історичного діяча, народ або групу народів, що компактно проживають на певній території ...
Щоб зняти з розгляду два останніх тези, можна з упевненістю стверджувати, що процес християнізації земель російської держави був тривалим і дуже складним, іноді оборотним, процесом. Тому його треба досліджувати стосовно історії кожного народу чи народності, які проживали у складі Давньої Русі.
Актуальним, у питанні хто перший прийняв християнство на Русі, безумовно, залишається проблема персоналії.
Найбільш часто цитована «Повість временних літ» свідчить, що в 6496 (а це саме і є 988 рік за новим літочисленням), «... просвітив полюбив її Ісус Христос», а князем київським в цей час був Володимир Святославич. Прийняття християнства класиками російської історії також трактується по-різному. Вони навіть застосовували різні терміни для позначення даної події, очевидно, кожен по-своєму розуміючи його. Так, В.Н. Татищев у своїх роботах говорить про «хрещенні слов`ян і Русі», а Н.М. Карамзін - про «хрещення Русі». Тому зводиться підходом до відповіді і може служити тільки підхід, пов`язаний з пошуком достовірного історичного діяча, за активної участі якого сталося це унікальна подія.
Досить поширена думка про те, що хрещення слід пов`язувати з фактом прийняття християнства в Константинополі бабкою князя Володимира ще в 969 (або 957) році. Підставою служить згадка про присутність у свиті Ольги нікого Григорія, за припущенням, християнського духівника княгині.
Ще більш ранні дати та інші персоналії називаються у зв`язку з дослідженням самої історії російської державності. Так, західноєвропейські та балтські хроніки говорять про те, що християнство було прийнято після невдалих походів на Царгород (Константинополь) князів Аскольда і Діра, а відбувалося це за 100 з гаком років до Володимира - в період між 842 і 867 роками. Крім того, в списках-реєстрах царьградских епископий кінця 9 століття вже є записи про Російської єпархії, яка значиться під 60 - 61 номерами, а ці реєстри, як відомо, заповнювалися в строго хронологічному порядку.
Таким чином, на сьогоднішній день питання, винесене в заголовок статті має відповідь лише гіпотетичного характеру.