Канонічне право православної церкви

Російська православна церква (РПЦ), будучи автокефальною, займає п`яте місце в світі серед помісних церков. На чолі неї варто нині Предстоятель Патріарх Кирил. Православна церква Росії об`єднує віруючих, які проживають на території України, Молдавії, Білорусії, Азербайджану, Латвії, Киргизії, Туркменії, Таджикистану, Естонії, Узбекистану.

Свою історію російське православ`я веде від Константинопольського патріархату. Правовою основою пристрою РПЦ вважаються Божественні заповіді, які містять Священні Писання і Передання. Пізніше сюди були включені канони православної церкви, богослужбові тексти, авторизовані Церквою, житія Святих, творіння, створені святими отцями, і Церковні звичаї.

Росія, як спадкоємиця Візантійської церкви, перейняла у неї разом з християнством Церковні канони і церковно-цивільні постанови. Переклади з грецької мови запозичувалися з Болгарії, або частково переводилися на Русі. Грецькі Номоканони лягли в основу збірника, що містить тексти церковного канонічного права в Росії. Книга церковного управління була названа Кормчей.

Слов`янські Керманичі книги містили не лише канонічне право, але і цивільні постанови, запозичені з візантійських джерел. Це робилося з метою ознайомлення правлячої влади з візантійською громадянськістю. Іноді в російські Керманичі книги вносилися статути князів, що стосуються церкви. Також сюди входили статті літургійного та канонічного характеру.

За складом Керманичі книги були дуже різноманітні. Пізніше, з XIII століття, для подальших списків прототипами стали служити дві їх редакції - рязанська та софійська. Рязанська Керманич книга є списком зі слов`янською, яку отримав Митрополит Кирило Другий від Якова Святіслава, Болгарського деспота. У ній наведено канони з тлумаченнями Аріста і в скороченому вигляді.

У софійської Кормчей книзі були додані правила, прийняті Володимирським собором, Руська Правда, статті зі статуту Володимира, Ярослава та інші тексти. Причому в цій книзі канонічне право представлено не скороченими текстами, а їх повної редакцією, відповідно до перекладом номоканона. Перше видання друкованої Кормчої було зроблено в 1650 році при Патріарха Йосифа. За основу був узятий рязанський список. При Патріарха Никона в 1652 році було випущено видання книги у виправленому вигляді. Пізніше, вже в XVIII столітті, Кормчая книга новь піддалася редакції, і була надрукована в 1787 році. З неї робилися наступні видання, що містять канонічне право РПЦ.

У своєму усталеному вигляді Керманич книга містить дві частини. Перша крім історичних статей включає вилучення з апостольських Постанов, Соборів - помісних і вселенських, Правила святих Апостолів, св. Отців. Всі тексти представлені в скороченні і складають сорок одну главу.

У другій частині представлено державне громадянське візантійське законодавство. Крім цього, тут знаходяться тексти, які були створені на основі грецьких каноністів: «Про таємницю подружжя» і «Про шлюби беззаконних». Є тут кілька статей, присвячених церковної дисципліни, богослужінню та інших тем, яких стосуються їх автори - грецькі патріархи та церковні вчителя. Всього друга частина складається з двадцяти дев`яти глав. Кожна з них забезпечена предметним покажчиком.

У міру того, як у Росії розвивалося власне канонічне право, друга частина книги втрачала своє значення. Поступово вироблялися свої статути, регламенти та правила, які були покликані відображати повсякденне, земну сторону діяльності церкви. В цілому, законодавство у сфері управління Церквою покликане бути хорошим інструментом для залагодження конфліктів, ведення судочинства та впорядкування її життя.

Керманич книга не є єдиною для церковного законодавства. Були й інші джерела канонічного права в російській православній церкві, і до таких належать богослужбові книги (требники, статути, служебники), в які включали канонічні правила і різні збірники.