Цементно-піщаний розчин для кладки цегли

Звичайний розчин для кладки цегли цементно-піщаного типу виготовляється змішуванням двох основних компонентів: піску і цементу. Пропорції розчину для кладки цегли зазвичай складають співвідношення 1: 4 або 1: 6. Завдання будь-якого розчину це не допустити зміщення цегли в кладці відносно один одного. Тому розчин для кладки цегли в будівельних конструкціях відчуває навантаження лише на стиск і зсув. Саме тому даний вид розчину худий. У деяких випадках в такі розчини можуть додаватися глина або вапно, ці додаткові компоненти дозволяють додати розчину пластичності і текучості. У рідкісних випадках замість вапна можна використовувати пральний порошок або мило. Але при кладці саману така суміш буде затікати в усі доступні щілини в цеглі, що негативно позначиться на його термоізоляційних властивостях.

Розчин для кладки цегли готується простим способом: змішуванням основних компонентів (цементу і піску) в сухому вигляді і в подальшому перед початком використання зачиннення його водою. При цьому слід готувати відразу невелику кількість розчину (рекомендований об`єм 25-30 літрів). Але якщо процес укладання цегли ведеться в кілька рук, чи мається на увазі швидке використання великого обсягу тоді можна відразу виконати заміс великої кількості розчину, а при необхідності варто використовувати і бетономішалку.

Розчин для цегляної кладки як вже говорилося вище, призначений для заповнення вільного простору між окремими цеглою, камінням або блоками будівельних матеріалів. І тому якість розчину безпосередньо впливає на монолітність і міцність всієї конструкції і отже довговічність її експлуатації.

Розчин для кладки цегли має у своєму складі два види компонентів це наповнювачі та в`яжучі речовини. Залежно від в`яжучих компонентів розрізняють розчини повітряного твердіння, водного твердіння, а так само гідравлічні. Як правило в цегляній кладці використовується перший тип розчинів. Залежно від кількості в`яжучих речовин в розчині їх підрозділяють на прості і складні. У цегляній кладці використовують як правило прості розчини. У цьому випадку в якості в`яжучого речовини виступає або цемент, або вапно. У складних розчинах в`яжучі речовини можуть використовуватися одночасно, наприклад: цемент-вапно, вапно-глина цемент і т.д. Такі складні розчини застосовуються для специфічної кладки, де необхідно, що б розчин мав високі пластичні властивості.

Розчин для цегляної кладки ще підрозділяється по міцності. Даний показник визначається маркою або іншими словами здатністю розчину витримувати навантаження на стиск. Для розчинів, використовуваних при кладці, встановлено такі марки: 0- 2- 4- 10- 25- 50- 75 і 100. Для більш специфічних завдань - спорудження гідроспоруд та спеціальних конструкцій можуть застосовуватися розчини марок 150 і 200. Саме марка є характеризує ознакою свежеуложенного або свежеоттаявшего розчину, який не набрав ще достатньої пружності і міцності при схоплюванні і твердінні. Для перевірки марки розчину з нього виготовляється кубик з ребром 7 см. І після закінчення 28-денвного терміну тужавіння до нього прикладають зусилля на стиск. При цьому температура в лабораторії може коливатися від 15 до 25 градусів за Цельсієм з плюсом. Причому виготовляється три зразки, а паркани розчину робляться при початку заміс, в середині і в кінці процесу замішування.

Крім міцності розчин для цегляної кладки повинен володіти водоутримуючих і рухливими параметрами. Такі параметри дозволяють розчину рівномірно заповнити весь простір на швах, що в свою чергу призводить до поліпшення зчіпних характеристик розчинів і поверхні цегли (каменів).