Швидкість обігу грошей. Визначення та розрахунок даного показника

Швидкість обігу грошей представлена середньою частотою використання грошової одиниці для придбання нових товарів, послуг в конкретний період часу. Багато в чому даний показник залежить від економічної активності при діючій грошовій масі. При визначенні конкретного часового проміжку швидкість обігу грошей представляється числом.

Досить легко можна уявити числення зазначеного показника на конкретному прикладі. Наприклад, уявімо приватну економіку з грошовою масою в 500 рублів і з наявністю двох суб`єктів господарювання: фермера і механіка, що здійснюють на рік по кілька угод між собою. Так, фермер платить механіку 500 рублів на ремонт трактора. Механік набуває зерно на 400 рублів, а також платить фермеру 100 рублів за огляд і годування своїх домашніх тварин. Таким чином, сумарна вартість всіх угод дорівнює 1000 рублів, і кожен рубль був використаний двічі за рік. Саме тому швидкість обігу грошей дорівнює двом в рік.

Оборот грошей представлений проявом суті грошей в їх русі. Він також охоплює процес обміну і розподілу. На обсяг і структуру обороту впливають виробництво і споживання.

Так, тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, значно збільшує оборот грошей, пов`язаний з таким придбанням. А випуск виробів, що мають високу трудомісткість, збільшує грошовий обіг саме в оплаті праці і, як наслідок, - підвищення грошових доходів населення, які в подальшому спрямовуються на споживання.

Однією із складових частин аналізованого показника є платіжний оборот, при якому гроші можуть бути використані як засіб платежу для погашення виникають зобов`язань. Даний оборот може здійснюватися як у готівковій, так і безготівковій формах.

Підсумовуючи сказане, робимо висновок, що гроші повинні знаходитися в постійному русі між такими основними суб`єктами економіки: державними органами, юридичними та фізичними особами. Саме їх рух у різних формах (готівковій та безготівковій) формує швидкість обігу грошей.

Під державними органами розуміються як контролюючі, фіскальні органи, так і Національний банк. В якості юридичних осіб можуть брати участь у грошовому обігу комерційні банки.

Випущена маса грошей в обігу утворює емісію, яка може бути первинною, здійснюваної центральним банком, і вторинної (випуск депозитних грошей комерційних банків).

Іншим шляхом поповнення грошової маси в обігу служить система відстеження бюджетного боргу, яка ґрунтується тільки на розміщенні державних боргових зобов`язань на ринку цінних паперів.

За допомогою продажу таких цінних паперів держава здійснює позику грошових коштів у суб`єктів фінансової системи і оформляє їх як державного боргу країни. Купуючи державні зобов`язання, Центральний банк безпосередньо збільшує звернення грошової маси і формує основу для подальшої емісії депозитних пропозицій комерційних банків.

Як вказувалося, емітентами грошової маси можуть бути і комерційні банки, які утворюють депозити, надаючи громадянам або суб`єктам господарювання кредити. При наданні позики грошова маса зростає, при поверненні позики - зменшується. Виникнення такого ефекту емісії грошей може мати успіх при покупці комерційним банком на фондовому ринку державних цінних паперів (тільки в цьому випадку державні зобов`язання можуть перетворюватися в грошові кошти). А ось додаткова емісія може мати місце при придбанні банком іноземної валюти.