Український костюм і його основні відмінності

Український національний одяг відрізняється особливою мальовничістю, її привабливий вигляд свідчить про високий рівень культури виробництва, відмінному володінні різними техніками пошиття і видами обробки. За своїм кроєм національний одяг українців має деякі схожі риси з костюмами слов`янських народів і тюркських.

Чоловічий національний український костюм

Головні деталі національного вбрання - біла сорочка, зшита з льняного або конопляного полотна, і шаровари, зшиті з якісної, тонкою полотняною тканини. Українська чоловіча сорочка відрізняється наявністю розрізу попереду, вона обов`язково прикрашена вишивкою, для виконання якої традиційно використовуються досить складні візерунки. Схеми вишивки передаються від покоління до покоління і багато в чому є символічними. Вишита для рідної людини, сорочка часто грає роль не лише одягу, а й оберега.

Український костюм передбачає носіння сорочки обов`язково заправленій в штани, що не характерно для російської та білоруської костюма. Для пошиття штанів (шароварів) використовуються полотняні або вовняні тканини яскравих забарвлень - червоні, сині, зелені. Особливу мальовничість шароварам надає їх дуже велика ширина.

В якості верхнього одягу використовуються вовняні свитки, в зимовий час - виготовлені з овчини дублені кожухи. Причому жіночі сувої обов`язково повинні мати білий колір, чоловічі можуть бути сірими або чорними.

Жіночий український костюм

Жіночі національні костюми, які шиють представниці різних областей, мають досить суттєві відмінності: вони виготовляються з різних матеріалів, мають різний крій та оздоблення. Колірна гамма, яка традиційно застосовується при виготовленні костюмів, досить багата.

Основна деталь, яка відрізняє жіночий український костюм - це сорочка. Вона може бути цілісною, довжиною в підлогу, або складатися з двох частин - верхньої частини і підтичкі. Довгі сорочки вважаються більш святковими.

Сорочки шиються двох видів: на кокетці (зі вставками) і туникообразна. Для української жіночої сорочки характерна обробка вишивкою Подолу - за правилами він повинен виглядати з-під верхнього одягу. У старовинному костюмі спідниця складалася з двох половин - передній і задній, кожна з яких мала окрему зав`язку. З часом передня половинка спідниці перетворилася на фартух. Найчастіше задня половинка спідниці (плахта або запаска) в сучасному українському костюмі шиється з тканини в клітку, фартух ж - з однотонної тканини і прикрашається дуже багатою обробкою: вишивкою, тасьмою, мереживом ручної роботи.

Обов`язковою деталлю, яку має український костюм, є пояс. Він присутній як на жіночому, так і на чоловічому костюмі. Довжина дозволяє обернути його кілька разів навколо талії. Пояс виконує роль своєрідного корсета, що підкреслює красу фігури. У козаків Запорізької Січі пояс до того ж служив надійним захистом життєво-важливих органів черевної порожнини. Довжина цього аксесуара могла досягати 30 м, щільно намотаний навколо талії пояс не могло пробити навіть вістря стріли.

Що стосується головних уборів, то чоловічий український костюм припускає наявність шапки. В основному для її виготовлення використовується хутро (якісно вироблена овчина), сукно або шерсть. Форма шапок може бути досить різноманітною: циліндричної, конічної, напівкруглої. Літні головні убори - брилі - плетуться з соломи.

Дівочі головні убори - це відомі своєю красою вінки, виготовлені з живих або штучних квітів, прикрашені стрічками. Іноді можуть використовуватися накидки, хустки, стрічки. Характерна відмінність - вони завжди залишають відкритою косу, яка є гордістю і окрасою дівчини. Головний убір заміжньої жінки - хустку або довгий шарф, схожий на рушник. Надаватися він таким чином, щоб волосся закривалися повністю. У минулі часи здатися в суспільстві або в церкві з непокритою головою вважалося для слов`янської жінки неприпустимим вчинком.