Дистрибутив - це що? Як використовувати дистрибутив windows та інших ос

Найчастіше у початківця користувача виникають деякі труднощі з розумінням комп`ютерної термінології. Що і стає своєрідним перешкодою в загальному процесі взаємодії «людина - комп`ютер». Однак найважливішим і, до речі, основним моментом при використанні обчислювального пристрою є установка програмного забезпечення. Ну а дистрибутив - це форма розповсюдження ПЗ. Саме завдяки певним властивостям цього «дивного» файлу обчислювальний пристрій оснащується операційною системою. Втім, давайте перейдемо до більш детального розгляду озвученого питання і розвіємо пелену «нез`ясовного».

«Організатор» інсталяційного процесу

Дистрибутив - це своєрідний «програмний диригент», під управлінням якого цифрові дані гармонійно розташовуються на жорсткому диску комп`ютера. Якщо не вдаватися до алегорії, то «на пальцях» пояснити це можна наступним чином: перш ніж почнеться безпосередній процес інсталяції того чи іншого ПО, запускається спеціальний майстер установки. В результаті чого і відбувається копіювання файлів на жорсткий диск вашого комп`ютера. Варто відзначити, що отримані таким чином дані розміщуються на вінчестері в суворо визначених папках, а в системному журналі ОС проводяться відповідні записи, які містять інформацію про параметри і первісних налаштуваннях впроваджуваного софта. Як ви розумієте, дистрибутив - це не сама програма, а якесь ПО-засіб, що виконує процес установки найбільш коректним чином.

З чого починається ОС

На сьогоднішній день найпоширенішою операційною системою для комп`ютерів різних модифікацій (мається на увазі класичне поняття даного визначення) є ОС від компанії Microsoft. До речі, часто в користувальницьких колах вона іменується як «вінда». Так от, в залежності від того, яку саме версію Windows-системи користувач бажає встановити на свій комп`ютер, він і вибирає необхідний йому дистрибутив. Це, так би мовити, унікальний ідентифікатор програмного продукту. Варто відзначити, що в процесі установки ОС проводиться первісна ініціалізація апаратної частини ПК, і у випадку, коли конфігурація ПК не відповідає будь-яким параметрами софта, установка припиняється. На екран виводиться відповідне службове повідомлення про неможливість проведення подальших «машинних» операцій з файлами.

Як можна використовувати дистрибутив Windows 7

Основним призначенням інсталяційного диска є безпосередня інсталяція операційного середовища на жорсткий диск комп`ютера для подальшого її використання. Проте в тому випадку, якщо сталася непередбачена аварійна ситуація, дистрибутив ОС можна використовувати в якості середовища відновлення. Варто відзначити, що самостійно створений інсталяційний диск повинен володіти завантажувальними властивостями, які досягаються в результаті застосування різних спеціалізованих програм. Наприклад, Rufus або ж Ultra ISO.

Що необхідно знати про операційні розширеннях

Як правило, ліцензійний дистрибутив Windows 7 поширюється на оптичних DVD-носіях. Якщо відкрити такий диск на ПК для перегляду його вмісту, то ви побачите безліч папок і різних даних, серед яких найважливішим є файл «Setup» або «Install» з розширенням «* ехе» або ж «* msi». Саме після активації одного з них і запускається програма-установник.

Однак найбільш широко використовується архівний, або ж іміджевий, спосіб поширення дистрибутива ОС. Тобто інсталяційний диск упаковується в «zip» -контейнери або ж має розширення «ISO», рідше - «image». Два останніх образних формату (перший, до слова, також потребує розпакуванні), вимагають деякої програмної обробки перед своїм безпосереднім задіянням. Давайте обговоримо цей момент більш докладно.

Як створити завантажувальний диск з ОС

Припустимо, у вас є скачаний XP-дистрибутив з розширенням ISO. Залежно від того, який саме носій ви хочете використовувати, підбирається певний програмний засіб для запису. У тому випадку, коли передбачається метод установки ОС з USB-диска, застосовується утиліта Rufus. Досить простий і інтелектуально зрозумілий інтерфейс програми не вимагає від користувача спеціалізованих знань. За замовчуванням утиліта автоматично вибирає підключений до ПК знімний диск, а в чекбоксі, біля значка «диск», встановлюється значення «ISO-образ». Далі необхідно активувати поруч розташовану кнопку і вказати шлях до дистрибутива ОС.

Натисніть «Старт» і чекайте завершення процесу запису. Якщо ж ви бажаєте пропалити образ на болванку, то можна використовувати програму Ultra ISO. Клацніть по вкладці «Файл», потім виберіть з контекстного меню «Відкрити». У провіднику знайдіть образ, який хочете встановити. Дистрибутив готовий до запису! Залишилося лише активувати іконку у вигляді запаленого диска і виставити необхідні параметри пропалювання. Лише після вищеописаних маніпуляцій можна натиснути на кнопку «Записати».

Як встановити дистрибутив Windows XP на ПК

Найбільш проста, і разом з тим є рекордсменкою у своєму роді, XP-версія інсталюється наступним чином:

• Користувач заходить в БІОС-програму на своєму комп`ютері та зі списку завантажувальних пристроїв призначає пріоритетним CD / DVD-привід (або USB-накопичувач).
• Після збереження внесених змін ПК перезавантажується.
• Як правило, на початковому екрані (угорі) повинна з`явитися напис «Press any key ...», що є своєрідним запрошенням погодитися з методом завантаження.
• Після того як ви натиснете будь-яку клавішу на клавіатурі комп`ютера, послідує процес перевірки конфігурації обладнання.
• Далі піде завантаження файлів, якими і розташовує дистрибутив Windows XP.

На початковому етапі інсталяції користувачеві необхідно буде підготувати вибраний розділ жорсткого диска, куди буде встановлена ОС. По завершенні - вказати мовні параметри і налаштувати системний час. За бажанням можна встановити пароль на вхід в систему. Здебільшого процес інсталяції проходить в автоматичному режимі і не вимагає від користувача будь-якої участі.

Unix-подібні операційні системи

Незважаючи на загальновизнану «відкритість» Linux-ядра, не всі дистрибутиви «Лінукс» загальнодоступні в плані безкоштовності. Найбільш привабливою версією ОС є Ubuntu. Дана операційна середу має різні види збірок: мінімальну і серверну.

Можливо, хтось із вас, шановний читачу, хоч раз, та використовував так звані аварійні диски Live CD / USB, а адже далеко не кожен знає, що працюють вони під керівництвом GNU / Linux ОС. Зважаючи неймовірній гнучкості системи, і враховуючи всезростаючу тенденцію її розвитку, популярність пінгвіна Тукса тільки набирає обертів. Разом з тим, дистрибутиви «Лінукс» продовжують поповнювати свої ряди більш новими і функціональними версіями.

Замість післямови

Часто починаючий користувач, бажаючи встановити конкретний софт, викачує невеликий (всього кілька МБ) файл-інсталятор. Розуміючи, що справжній розмір програми набагато більше, ніж обсяг отриманих даних, нерідко невдачливий юзер попросту видаляє «підозрілий» об`єкт. Однак при активації такого інсталяційний файл зазвичай починається процес завантаження основних пакетів ПЗ. Тому ніколи не варто поспішати з висновками. Можливо, ви встановлювали Google Chrome і бачили, як працює його дистрибутив, - це той самий випадок. До речі, ніколи не забувайте перевіряти викачані файли антивірусною програмою. Гарного вам настрою і коректних інсталяцій!