Boot.ini. Завантажувальний файл в windows

Дуже небагато користувачі, зрозуміло, крім системщиков, уявляють собі, чим є якийсь незрозумілий файл boot.ini, навіть бачачи такий рядок автозавантаження в однойменному меню, що викликається командою msconfig. Давайте розберемося, що це за файл і для чого він застосовується.

Що являє собою файл boot.ini в ОС

Взагалі якщо хто не знає, саме файл, що має назву boot.ini, служить для однієї-єдиної мети - завантаження операційної системи. При цьому іноді можливо зустріти варіанти установки декількох ОС на комп`ютер (в даному випадку мова йде саме про «операционках» сімейства Windows, оскільки в будь-яких інших ОС такий файл завантаження іменується інакше і має зовсім інше розширення).

Принципово для будь-яких ОС назви ролі не грають. Справа в тому, що в самому файлі вказується просто шлях завантаження операційної системи. Якщо встановлених систем кілька, спрацює завантажувач, який запропонує з конфігурації, зазначеної у файлі boot.ini, завантажити ту чи іншу ОС. Цікаво й те, що сам файл є одночасно і менеджером, посередником старту операційних систем.

Інформація, що зберігається у файлі

Тепер спробуємо розглянути, що собою представляє інформація, яка відповідає за завантаження Windows. У стандартному варіанті при наявності всього однієї ОС на комп`ютерному терміналі або ноутбуці вид файлу може зводитися до наявності стандартного тексту і команд, вказаних в ньому. Приміром, для завантаження з вмісту файлу boot.ini XP-версій і сервіс-паків Windows використовується стандартний зміст.

Як видно навіть неозброєним поглядом, тут присутній декілька основних параметрів. Вони, до речі, є у всіх версіях завантажувальних файлів для різних модифікацій самих ОС Windows. Відмінності можуть спостерігатися тільки в основних параметрах завантаження систем розряду Windows NT, які спочатку створені у вигляді серверних версій і розраховані на роботу в локальній мережі.

Насамперед, це час очікування - timeout (відгуку, закінчення терміну очікування), яке в будь ОС, як правило, має значення «30» за умовчанням. Іншими словами, це затримка 30 секунд. Іноді можна зустріти й інші значення цього параметра.

Наприклад, при заданому значенні «0» завантажувальний меню не буде відображатися взагалі, а при значенні параметра «1» буде «висіти» на моніторі нескінченно.

Значення, присвоєне параметру «default C: », є встановленим за замовчуванням шляхом до засобу старту операційної системи (як правило, з диска C, на що вказує літера за замовчуванням). Сама ж система, вірніше її основні компоненти, розташовані в папці «Windows» у кореневому каталозі диска.

Якщо на комп`ютері використовується кілька «операционок», такий параметр може змінюватися. Причому зовсім неважливо, чи будуть сусідити ті ж ОС Windows або Linux. У рядках просто будуть прописані зазначені шляху, ну а далі, як кажуть, вибір за користувачем.

Простим прикладом може бути використання двох систем, скажімо, Windows Millennium і Windows XP, коли файл виглядає так:

[boot loader]

timeout = 30

default = C:

[operating systems]

C: = "Windows Millennium Edition"

multi (0) disk (0) rdisk (0) partition (2) WINNT = "Windows XP

Professional "/ fastdetect

Команди типу «multi» використовуються тільки в тому випадку, якщо присутній системне переривання в BIOS для дисків типу IDE, ESD або SCSI, а також при виборі завантаження однієї з встановлених ОС. Рядки типу «rdisc (0)» або «partition» практично завжди мають нульове значення і позначають, що переривання не може використовуватися для декількох дискових контролерів, або ж показує порядковий номер диска або логічного розділу, з якого, власне, і проводиться завантаження обраної в даний момент «операційки».

Місцерозташування файлу

Тепер розглянемо животрепетне питання про те, де знаходиться boot.ini-файл. По-перше, варто сказати, що знайти сам файл в будь-якій системі, будь то Windows NT або ОС інших версій, не так-то й просто. Вся справа в тому, що сам файл є прихованим від очей користувача, щоб він в ньому нічого (не дай бог) не змінив.

Зате досвідчені користувачі знають, що спочатку потрібно включити повний режим показу абсолютно всіх файлів і папок, прихованих розробниками Windows в цілях безпеки, а вже тільки потім шукати шуканий файл. В принципі, і рядовий юзер може отримати до нього доступ. Для цього потрібно всього лише використовувати меню «Сервис», де є перехідна рядок "Параметри папок». Увійшовши в меню, потрібно використовувати вкладку «Вид», поставивши галочку на параметрі «Показувати приховані файли, папки і диски» (шляхи вказані для ОС Windows 7).

Тільки після цього можна буде дізнатися, де знаходиться boot.ini-файл з усіма його параметрами. Стандартне місце - кореневої диск «C» (природно, якщо саме на ньому встановлена «операційка») До того ж варто звернути увагу і на атрибути. За замовчуванням встановлений атрибут «Тільки читання». Це робиться тільки для того, щоб користувач своїми недоречними, а часом і зовсім непередбаченими або випадковими діями не зміг його видалити або відредагувати таким чином, що запуск будь-якої системи, встановленої в комп`ютері, стане взагалі неможливим.

Файл boot.ini в різних версіях Windows

Що стосується змісту і місця, де зберігається сам файл, в принципі, це не має значення. Сам файл boot.ini є якимось умовним Ініціалізатор, який завантажується в пам`ять комп`ютерної системи ще до старту «операційки», пропонуючи вибір, що саме потрібно завантажити.

До речі, подібним чином діють і багато менеджери завантаження, використовувані у разі повного «краш» Windows або наявності вірусів, які неможливо видалити стандартним способом. Особливо сильно це стосується оперативної пам`яті, коли вірус блокує запуск додатків, максимально завантажуючи системними запитами оперативну пам`ять і центральний процесор.

Завантаження за допомогою ініціалізатора

Як вже зрозуміло, завантажувати будь-яку ОС, встановлену на комп`ютерному терміналі, можна без всяких проблем. Приміром, для завантаження системи за умовчанням досить використовувати прописаний шлях у файлі завантаження.

Можна вчинити інакше, вказавши пріоритетом завантаження «операційки» будь-якого іншого типу з бажаного розділу. При установці відповідних завантажувальних клієнтів, зазвичай званих boot-менеджерами, можна досягти ще більшого. Справа в тому, що (як і належить) вони стартують ще до запуску вибору систем. Так що там можна вибрати, що завгодно. Більше того, такі менеджери завантаження файл boot.ini Windows-систем обробляють автоматично, вносячи свої корективи у зміст завантажувального файлу.

Редагування файлу

Що стосується зміни параметрів і редагування самого файлу в тій же системі Windows 7, файл boot.ini (як і в будь-який інший ОС) відкривається абсолютно просто. Не дивіться, що він має системне розширення, відкрити його можна в звичайному стандартному додатку будь-який «операційки» під назвою «Блокнот». Так-так, ви не помилилися. Сам файл у своєму змісті несе саме текстові дані, і будь-який редактор здатний обробити таку інформацію. Єдине що потрібно після цього, просто зберегти файл в оригінальному форматі і в тому ж місці.

Правда, варто для початку створити копію оригінального файлу. Необхідно подбати також і про бекапе (резервної копії) даних жорсткого диска, способу операційної системи або стандартної точки відновлення Windows.

Збереження і перезавантаження

Само собою зрозуміло, що зроблені зміни, нехай навіть на високому професійному рівні, все одно не набудуть чинності без перезавантаження системи. Тільки після повторного старту буде зроблений аналіз завантажувального сектора і самого файлу, що відповідає за старт ОС (однієї або декількох із списку).

Застереження

Як вже зрозуміло, рядовим юзерам з такими змінами потрібно бути вкрай обережними. Якщо вони навіть і знають, що собою являє файл завантаження ОС boot.ini, змінювати його не рекомендується ні в якому разі. Цим можуть займатися або просунуті користувачі, які знають толк в установці «операционок», або системні адміністратори, контролюючі завантаження ОС на підлеглих комп`ютерних терміналах з наперед заданими параметрами.

Власне, з цього всього можна зрозуміти, що даний текстовий файл є чи не головним атрибутом завантаження системи. Звичайно, неправильно вважати, що його вилучення або зміна може призвести до якихось вже дуже серйозних наслідків (відновити його можна), тим не менше краще такими речами не займатися, особенноеслі попередньо не створена точка відновлення або резервна копія даних або образу системи.