Класифікація операційних систем

Основа програмного забезпечення персонального комп`ютера - операційна система, що представляє собою комплекс службових і системних програмних компонентів, що забезпечують людино-комп`ютерна взаємодія і виконання інших програм. З одного боку, вона тісно взаємопов`язана з базовим програмним забезпеченням комп`ютера, включеним в BIOS, однак вона сама виступає в якості опори для програм більш високого рівня - прикладного, а також більшої частини прикладних програм. Для роботи комп`ютера обов`язковою умовою виступає присутність операційної системи на його жорсткому диску. При включенні пристрою вона зчитується з жорсткого диска і записується в ОЗУ, даний процес одержав назву завантаження. У зв`язку з тим, що зараз існує безліч різноманітних систем, орієнтованих на вирішення конкретних і загальних завдань, цілком природним є те, що мається класифікація операційних систем. Давайте наведемо її в стислому вигляді.

Класифікація операційних систем залежить від особливостей реалізації керуючих алгоритмів областями використання і ресурсами комп`ютера. Залежно від алгоритму процесорного управління прийнято поділяти операційні системи на однозадачні і багатозадачні, однопроцесорні та багатопроцесорні, однокористувацькі і багатокористувацькі, мережеві і локальні.

Класифікація операційних систем за кількістю одночасно виконуваних завдань: багатозадачні і однозадачні. Однозадачні системи використовують кошти файлового управління, управління периферійними пристроями, а також і кошти взаємозв`язку з користувачами. Для багатозадачних систем характерне використання тих же засобів, що і для однозадачних, але при цьому вони управляють поділом ресурсів, що використовуються спільно: оперативна пам`ять, процесор, зовнішні пристрої і файли.

Типи операційних систем по областям використання багатозадачності: системи обробки даних в пакетному режимі, системи реального часу і з поділом часу. Основним призначенням систем пакетної обробки даних є вирішення завдань, що не вимагають швидкого отримання результату. Їх основною метою є вирішення найбільшої кількості завдань за одиницю часу або максимальна пропускна здатність. Такі системи дозволяють добиватися великої продуктивності при вирішенні великих обсягів завдань, проте вони знижують ефективність користувальницької роботи в режимі інтерактивності. Системи з розділенням часу виділяють невеликий часовий проміжок для вирішення кожного завдання, тому жодна задача на тривалий час не займає процесор. При мінімальному обраному проміжку часу може створюватися видимість одночасного виконання низки завдань. При зниженні пропускної спроможності такі системи дозволяють користувачеві досить ефективно працювати в інтерактивному режимі. Системами реального часу користуються для управління технічним об`єктом або технологічним процесом.

Класифікація операційних систем за чисельністю одночасно працюючих користувачів: багато- і однокористувацькі. У багатокористувацьких у кожного користувача є можливість налаштувати для себе інтерфейс системи, тобто у них є можливість створити власні ярлики, індивідуальну схему кольорів та інше. У таких системах є й засоби захисту інформації від доступу інших користувачів.

Наявність в системі засобів многопроцессорной обробки інформації є найважливішою характеристикою, подібні засоби представлені в Net Ware, OS / 2, Widows NT.

Так як ми звикли використовувати систему Windows, то вас може хвилювати саме її класифікація. Отже, основні операційні системи Windows, які використовувалися у нас для рядових користувачів, це Windows 95, 98, NT, XP, Seven.