Проходження «Амнезія. Привид минулого »: анатомія страху

Старовинні коридори зловісного темного середньовічного замку-скрипучі підлоги і двери- сходи, що ведуть в страхітливу липку неізвестность- таємничі вузькі проходи- оглушливі звуки, що доносяться звідкись іздалека- переривчастий подих скутого смертельним жахом головного героя Даніеля. Це проходження гри «Амнезія. Привид минулого ». Можливо, кращого творіння в жанрі survival horror в історії відеоігор.

Схоже, хлопці зі студії Frictional Games вирішили присвятити добру частину свого життя вивченню анатомії страху. Після своєї знаменитої «пенумбри», налякала до напівсмерті чимало геймерів, вони порадували ігрову громадськість новим шедевром. Ці дві гри мають чимало спільного, але проходження «Амнезія» відразу дає зрозуміти, що це творіння значно перевершує свою «жахливу» попередницю по рівню і ступеню кошмарности.

Яку б природу ні мав ірраціональний страх, він завжди базується на двох речах: несподіванки і невідомості. Незнання, в чому саме полягає небезпека, і як вона виглядає, позбавляє людину можливості підготуватися до неї і не дозволяє тримати ситуацію під контролем. Це щось і здатне налякати до передінфарктний стан. Така людська психологія, тонкими знавцями якої проявили себе розробники. Проходження «Амнезія» обплутує липкою павутиною жаху з найперших кадрів і не відпускає до самого фіналу.

Гра не може похвалитися шикарною сучасною графікою або якимись незвичайними візуальними ефектами. Втім, їй це і не потрібно. Проходження «Амнезія» настільки насичене неповторною напруженою обстановкою справжнього кошмару, що гравець, з величезною працею роблячи кожен крок у темну невідомість, не в змозі звертати увагу на щось ще.

Пересуватися швидко Даніель не може, хоча в грі і передбачена кнопка бігу, але навіть з нею головний герой не відрізняється особливою спритністю. Це ще більше згущує атмосферу всепоглинаючого жаху, що панує в похмурих коридорах, підвалах, кімнатах і залах дивного замку. Для посилення і без того чималого ефекту кошмару в грі присутня своєрідна «шкала безумства», суть якої полягає в тому, що в міру зростання напруги Даніель впадає в стан крайньої паніки і втрачає розум.

Наприклад, не можна довго залишатися в повній темряві або дивитися на монстра, навіть з укриття. До слова, проходження «Амнезія. Привид минулого »неможливо без головних ресурсів гри і єдиних рятівників Даніеля - джерел світла. У цій якості виступають різноманітні настінні світильники, свічки, масляні лампи тощо. У деяких локаціях розробники завбачливо розставили спеціальні резервуари, в яких можна поповнити запаси палива для олійної лампи, тим самим збільшивши свої шанси на виживання.

Назва гри теж не притягнуте за вуха. Навколо амнезії нашого персонажа будується весь сюжет. Прийшовши в себе на території стародавнього замку, розташованого в Східної Пруссії, Даніель розуміє, що нічого не пам`ятає про своє минуле. «Амнезія», проходження якої рясніє численними оригінальними головоломками і несподіваними поворотами сюжету, базується на спробах героя пролити світло (і в прямому сенсі теж) на таємничі події, які призвели до втрати пам`яті. Він боїться будь-якого звуку, не переносить темряви і не має ніякої зброї.

По всьому замку розкидані записки самому собі, старі щоденники та інші документи, що допомагають підняти завісу таємниці над подіями, що відбуваються. Основне завдання в грі - не позбутися розуму і вижити. Безліч різних монстрів тут поєднується з повною відсутністю хоч якого-небудь зброї. Розробники найкращим чином подбали про те, щоб Даніель не зміг навіть розгледіти ворога: вдалині видніється лише силует, а при наближенні чудовиська наш персонаж впадає в панічний стан, у нього мутніє в очах, і розглянути вже нічого неможливо.

Враження від цього приголомшливого психологічного хоррора не здатні зіпсувати навіть дрібні недоліки, присутні в грі. Наприклад, не б`ються глиняні горщики або не сама виразна графіка. Все це зовсім не заважає отримати масу задоволення від насиченого і напруженого ігрового процесу, випробувати фортеця власних нервів і силу свого інтелекту, розгадуючи численні головоломки і придумуючи, як відвернути чергового монстра, щоб тихенько «просочитися» мимо.