Розширення екрану. Розбір польотів

Роздільна здатність екрану - найпоширеніша характеристика будь-якої операційної системи, з якою напевно знайомий кожен користувач персональних (і не тільки) комп`ютерів. Ця характеристика вказує на те, якого розміру зображення виводиться на екран пристрою щодо реальних розмірів його проекційної частини. Причому зображення вимірюється в пікселях - точках на екрані, які можуть прийняти практично будь-який колір.

Але не варто думати, що воно залежить тільки від цього параметра. Так, він безперечно важливий, але ще важливіше технологія, за допомогою якої був зроблений кінескоп. Наприклад, якщо подивитися на розміри телевізорів радянського зразка і порівняти їх з розміром монітора, то можна припустити, що такий "агрегат" має значні параметри. Однак, дозвіл екрана радянських телевізорів невелика - всього лише 240 х 320 пікселів (вертикаль, горизонталь). Чи варто говорити, що на такому "моніторі" просто неможливо працювати?

Іншим не менш важливим аспектом виведення зображення високої якості на екран є можливості відеокарти. Чомусь практично всім користувачам здається, що цей пристрій придатне тільки для ігор, але дозвіл екрана практично безпосередньо залежить від обсягу відеопам`яті. Звичайно, з сучасними моделями відеокарт такого питання не виникає, але якщо заглянути в минуле, то можна помітити безліч випадків, коли потужності цієї плати не вистачало навіть для того, щоб відтворити відеоролик або нормально переглянути фотографії.

До речі, про ігри. У більшості випадків виробників ігрових програм мало цікавлять параметри процесора. А ось за чим вони женуться - так це за продуктивністю відеокарти. Адже високий дозвіл екрана робить гру красочней, а ігровий світ і персонажів більш деталізованими і схожими на реальних героїв. Тому якщо хто-небудь надумає пограти в одну з останніх ігор, а вона як мінімум "пригальмовує", то не варто бігти в магазин і купувати новий процесор, варто знизити параметри відео або попросту замінити відеокарту.

Подібна порука стосується і виробників самих моніторів. Сьогодні все більша кількість відеоматеріалу та ігрових програм випускається в так званому "широкоекранному" форматі, коли ширина кадру у багато разів перевищує його висоту, причому змінити його не представляється можливим. Для приведення зображення на екрані до зручного виду зазвичай використовується спеціальна програма для зміни дозволу екрану. Не виключено, що виробники обох продуктів уклали договір (або вступили в змову - кому як більше подобається) і піднімають продажу свого матеріалу таким ось не зовсім чесним шляхом.

Існує й таке поняття, як дозвіл екрана, оптимальне для роботи за комп`ютером. Як виявилося, не всякий розмір картинки виявляється комфортним для очей. Наприклад, якщо для старих моніторів оптимальне дозвіл було 1024 х 768 або навіть 800 х 600, то на сучасних апаратах можна відразу помітити повну відсутність комфорту.

Зазвичай сучасні операційні системи (Починаючи з Windows XP) самі встановлюють оптимальне дозвіл екрана, але якщо цього не відбулося, то таку процедуру можна легко здійснити самому. Досить тільки натиснути правою кнопкою миші на вільному від ярликів місці робочого столу, вибрати властивості, вкладку "параметри" і перемістити повзунок на потрібне значення. У Windows 7 ця справа йде простіше: натиснувши праву кнопку миші, потрібно вибрати однойменний пункт меню.

Користувачам операційної системи Ubuntu дозвіл екрану не доставить особливих турбот: цілком підійдуть і стандартні значення. Уся графіка побудована таким чином, що виглядає оптимально на будь-якому обладнанні.