"Задонщина": рік створення. Пам'ятник давньоруської літератури кінця xiv - початку xv ст

Мета даної статті - надати відомості про такий великому пам`ятнику давньоруської літератури, як «Задонщина». Рік створення, автор, композиційні та художні особливості - всі ці питання ми з вами і обговоримо.

Історичні умови

В 1380 року сталася подія, що зіграло велику роль у житті не тільки Росії, але і всього світу. Мається на увазі Куликовська битва, в якій татари були переможені. Ця подія раз і назавжди розвіяло чутки про непереможність противника, а Росії Полар надію на позбавлення від багаторічного ярма. Воно також послужило передумовою для об`єднання князівств навколо центру, Москви, що знаменувало зачатки майбутньої держави. Так що не доводиться дивуватися, чому велика перемога настільки часто висвітлювалася в літературних пам`ятках давньоруської доби. Дослідники говорять про Куликівському циклі, куди входить і цікавить нас твір.

«Задонщина»: рік створення, загальні відомості

Славний пам`ятник словесності, високохудожній творіння ... Незаперечний доказ автентичності «Слова ...» - всі ці характеристики застосовні до військової повісті під назвою «Задонщина». Хто написав її - питання спірне і навряд чи вирішуване. Є припущення, що автором був Софоний Рязанцев. На це ім`я вказує текст «Задонщина» і іншого твору - «Сказання про Мамаєвому побоїще». Іншими відомостями про Рязанцева літературознавці не мають. Але відсилання до його імені наводить на думку, що Софоний створив якесь не дійшов до нас літературний пам`ятник. На нього і орієнтувався невідомий автор, з-під пера якого вийшла «Задонщина». Рік створення цієї військової повісті точно невідомий (що для давньоруської літератури дивно). Припускають так: твір являло собою безпосередній відгук на події, а значить, час створення «Задонщини» припадає на рубіж 80-90-х років XIV століття.

Повість представлена шістьма списками. Найраніший, що дійшов до нас, вчені датують 1470-ми роками. Інша його назва - список Ефросина. Варіант являє собою скорочення якогось первісного розлогого тексту і тому відрізняється великою кількістю помилок, спотворень, пропусків. До речі, тільки в списку Ефросина вживається назва «Задонщина». Рік створення найбільш пізнішого варіанту повісті також не встановлено (приблизно XVII століття), і там твір позначено як «Слово о ... князя Дмитра Івановича». Це ж відноситься і до всіх решті варіантів літературного пам`ятника. Вони також дефектні, але дозволяють літературознавцям реконструювати первісний текст.

Композиція і сюжет

Прославлення перемоги російських військ над ворогом - таку сюжетну канву має «Задонщина». Автор при цьому свідомо проводить паралель зі «Словом ...», проте звернення до великого пам`ятника пояснюється аж ніяк не сліпим подражательством, а навмисним зіставленням сьогодення і минулого (причому не на користь останнього). Згадка «Слова ...» дає ясно зрозуміти, що виключно незгоду князів спричинило біди на землю Руську. Але це залишилося в минулому, зараз же була здобута перемога над завойовниками. Переклички з «Словом ...» виявляються і на рівні окремих прийомів (перенесення в одну мить оповідача з однієї географічної точки в іншу), і сюжетних складових. Наприклад, Дмитру Донському на шляху перед початком битви світить сонце - так оповідає «Задонщина». Автор же «Слова ...» (до речі, теж безіменний) згадує затемнення в якості поганого передвістя.

Повість складається з двох частин. Їм передує вступ, за допомогою якого автор налаштовує читача на особливий, урочистий лад, а також повідомляє йому справжні цілі, які переслідує створення «Задонщини». У вступі також підкреслюється оптимістичний лад повісті, вказується, що Москва - як нинішній центр державності - є продовженням Києва і т. Д. Перша частина твору - це «жалість». Оповідач зображує поразка російських військ, оплакування загиблих княгинями і бояриня. Однак природа підказують: скоро «погані» будуть переможені. Так воно і сталося в «похвалі», коли вороги кинулися навтьоки, а русичі отримали багату здобич.

Художні особливості

Поетика «Задонщина» багато в чому визначається її схожістю з «Словом ...». Читач стикається з тими ж антропоморфними образами, епітетами, що мають явно фольклорне походження. У той же час тут спостерігається більше образів, що мають релігійне значення, а відсилання до язичництва і зовсім відсутні. Цим повість суттєво відрізняється від претекста. Твір «Задонщина» дуже неоднорідне за стилем. Так, поряд з поетичними текстами знаходяться фрагменти, які вже дуже нагадують ділову прозу. Її сліди також проявляються в хронологічних подробицях, пильній увазі до титулів князів.

«Задонщина» і «Слово ...»

Як вже було сказано, «Задонщина» цінна ще й тим, що є доказом автентичності «Слова». Останнє ставиться під сумнів не тільки тому, що до раптового виявлення пам`ятника Мусіним-Пушкіним в 1795 році «Слово ...» в очі ніхто не бачив, а й з-за незвичайної художньої цінності поеми. Це наводило думка про підробку (причому прецеденти були). Її згадка в "Задонщині" повинно було поставити крапку в суперечці, але ... Виникли припущення, що це «Слово ...» було створено за прикладом нібито подальшого пам`ятника. Що ж, питання про походження обох творів давньоруської писемності так і залишився до кінця не вирішеним.