Голіцин, "сорок дослідників" - розповідь чи повість? "Сорок дослідників": короткий зміст

Давайте спробуємо розібратися в тому, що ж насправді написав Сергій Михайлович Голіцин? «Сорок дослідників» - розповідь чи повість? А може бути, це життєві історії, які вилилися в одне велике твір?

Трохи про автора

Маленький Сергійко з`явився на світ в селі Бучаркі Тульської губернії 14 березня 1909. Батько - нащадок князівського роду, займався організацією земських притулків, шкіл і лікарень. Мати була представницею боярського стану - Ганна Сергіївна Лопухіна - виховувала крім Сергія ще шістьох дітей і вела домашнє господарство. За суботнім вечорами в місцевій сільській школі вона влаштовувала домашнє читання для хлопців, щоб розвинути у них любов до літератури.

Виходячи з біографічних заміток Сергія Михайловича, інтерес до письменницької мистецтва в нього виник з ранніх літ. Він зачитувався творами великих класиків: Пушкіна, Толстого, Майна Ріда та ін. І пробував писати щось своє. Першою людиною, хто читав його дитячі твори, була саме мама, яка завжди вірила, що з нього вийде чудовий письменник. Поступово так і сталося, вже в 30-ті роки минулого сторіччя Сергій Голіцин - письменник, що публікує свої перші оповідання для дітей, друкується у відомих на той час журналах: «Чиж», «Мурзилка» і «Всесвітній слідопит».

Військові роки і після

Прийшла війна, і Сергію Михайловичу довелося змінити своїм творчим планам і зайнятися пошуком оборонних майданчиків і споруд як техніка-топографа, аж до 1946 року. За час протистояння німецьким загарбникам встиг дійти до Берліна, однак він не переставав писати, сподіваючись на те, що згодом рукописи будуть надруковані.

На початку 60-х років Сергій Голіцин купує невеликий будиночок у селі Любец під Москвою і відновлює свою професійну письменницьку діяльність. У світ випускає вже більш масштабне твір Голіцин - «Сорок дослідників». Розповідь чи повість це творіння? Книга офіційно вважається однією з серії книг, об`єднаних між собою однаковими героями. Потім виходять «Городок бешкетників» і «Страшний крокозавр і його діти», які продовжують оповідання про попередніх пригодах.

Його любов до подорожей в оповіданнях для дітей

Кожен літній сезон в околицях села з`являлися натовпу невгамовних піонерів і жовтенят, які приїжджали на відпочинок в довколишні здравниці. Місцеві визначні пам`ятки і дивовижні пейзажі були прямо створені для того, щоб в них треба було щось постійно відшукувати. За кожним лісовим пагорбом, здавалося, захована якась таємниця, яка тільки й чекала, щоб її відкрили. Саме цим і займався Сергій Михайлович, який збирав всі відомості для розуміння того, що таке розповідь, визначення було вираженням його думок на сторінках.

Подібні прогулянки по історичних місцях з метою пізнати щось нове, дізнатися особливості відбувалися свого часу подій наводять на певні думки, і можна сміливо проводити деяку паралель. Події, які переживали учасники подорожей, тісно переплетені з діями придуманих Голіциним персонажів на сторінках свого твору. При цьому оповідання для дітей містили не тільки піші прогулянки героїв, які відбувалися в реальному житті. Аж ніяк, в його описах вони переміщалися в пошуках нових пригод на пароплаві, поїзді, автобусі та інших видах транспорту.

Реальність і фантазія на сторінках книг

У реальному житті Сергій Голіцин вирушав у черговий похід по Ярославській і Володимирської області разом з хлопцями з інтернату. Головна мета полягала в пошуку березових рукописів, а також він попутно розповідав мандрівникам про місцеві пам`ятниках і визначні пам`ятки. Через якийсь час це пригода відбивається на сторінках відомого твору «За березовими книгами».

Невірної можна вважати постановку питання про те, що написав Голіцин. «Сорок дослідників» - розповідь чи повість? Автор не намагався вигадувати нічого надприродного, і герої в його книжках не якісь безликі персонажі. Всі характери були списані їм з оточуючих його людей, з якими він зустрічався в певні періоди життя. З ними він переживав справжні емоції по ходу проведення своїх пізнавальних екскурсій, а все, що не могло бути скоєно в реальному світі, з успіхом реалізовувалося на сторінках книги.

Подорожі та походи з дітьми

Проте він постійно спілкувався з піонерами і звичайними дітьми, продовжував подорожувати з ними по довколишніх селах і селах, де вони разом відшукували старожитні експонати для музею. Його він обгрунтував на території одного з великих піонерських таборів і постійно поповнював колекцію все новими артефактами. Школярам він часто розповідав історії воєнних дій, які проходили на території Володимирської області.

Недалеко від села тривалий час був розбитий наметовий табір для неповнолітніх дітей-правопорушників. До них він частенько навідувався, ділився своїми багатющими знаннями в історії рідного краю. Постійно спілкувався з ними на тему правильних життєвих вчинків, радив, як почати будувати свою долю з чистого аркуша, чим міг, допомагав. Зустрічаючись з інтернатівських хлопцями, читав Сергій Голіцин «Сорок дослідників». Розповідь чи повість цей твір - для дітей це не було важливо, оскільки набагато більше вони цінували можливість спілкування з цією чудовою людиною.

А може це просто довга розповідь

У свою чергу, що таке розповідь - визначення, яке відноситься до невеликого літературного дійства з яскравим забарвленням, що дозволяє ємко описати які-небудь життєві або фантастичні події. Цікаво, як правильно визначити, що написав Голіцин. «Сорок дослідників» - розповідь чи повість? Швидше за все, для Сергія Михайловича не існувало строгих обмежень, як для будь-якого творчого діяча.

За часом всі описані події тривали в реальному житті автора багато років, тобто весь вільний час, який він присвячував спілкуванню з дітьми. Сергій Михайлович завершив своє тривалу подорож-вишукування відомим багатьом дітям твором «Таємниці старого Радуля». Голіцин просто підвів певну риску і взявся за більш серйозний жанр історико-краєзнавчих описів.

Чи все-таки повість

Що таке повість? Визначення говорить про те, що вона знаходиться десь посередині між романом та оповіданням. У випадку з першим жанром мається на увазі опис довгого відрізку життя головних героїв, а ось що стосується другого, то тут за ідею взято всього одна яскрава подія. Складно дати однозначне пояснення, що написав Голіцин, «Сорок дослідників» - повість це чи ні. Адже відомо, що ця книга є лише одна частина цілої череди історій. Нерозривний зв`язок головних дійових осіб простежується в «Містечку бешкетників», а також повісті про туристичній подорожі «За березовими книгами».

Його винахідник теорії дослідників так схожий на рідного сина, а маленький сусід Тичинка міг бути прообразом будь-якого радянського піонера тих часів. Дитячий доктор у книзі «Сорок дослідників» дивно схожий на самого автора в реальному житті. Художник-ілюстратор в картинках для книги зумів передати зовнішню схожість між вигаданими персонажами і реальними. Можна сказати, що Сергій Михайлович створив дивовижну повість, визначення якої розгорнуто у цікавих і яскравих оповіданнях.

Відкритий для кожного жителя своєї Батьківщини

Він писав дивовижні за своїм змістом оповідання для дітей, і хлопці відчували в Голіцина людини відкритого, навіть більше - «свого в дошку» і постійно крутилися біля нього з численними розпитуваннями, на які він завжди знав відповідь. Свої твори, які були розраховані на школярів середніх і старших класів, Сергій Голіцин писав до 1972 року, тоді вийшла в світ «Таємниця старого Радуля». Вона була заключною частиною, що оповідала нам про пригоди дитячого доктора і компанії, і являє собою цілий жанр. «Сорок дослідників» (Голіцин) можна поставити на один щабель з твором «Пригода Незнайки та його друзів» (Носов).

Його турбота про історичні пам`ятники була реалізована на найвищому рівні. Вся інформація, знайдена ним в літописах, вказувала на те, що тут залишилися багато дерев`яні будинки, побудовані ще за часів Володимиро-Суздальської Русі і є пам`ятками народного зодчества. Завдяки його старанням було повністю відновлено будівлю стародавньої церкви в Любця, яку звели зодчі в 1694 році. За його заповітом, біля неї на місцевому кладовищі він і був похований в 1989 році, де і донині покоїться з миром.