Твір по картині васильева "мокрий луг": трепетна любов до батьківщини

Перед глядачем среднерусский краєвид, звичний російській людині, де немає особливих красот південної бурхливої благоухающей природи. Кінський щавель, лопушки, трава-мурава, можливо, старі верби і рідкісні кущики, в яких любить сидіти деркач, небо, що міняє колір від темного до світлого, відсутність сонця – все це таке до болю знайоме. Майже кожен мав можливість погуляти по таким зеленіючим під частими дрібними дощами лугах. Твір по картині Васильєва «Мокрий луг» має відобразити і особисті спогади про побачені пейзажах.

Композиція

Композиція картини тільки на перший погляд здається простою і нехитрою. Але вона глибоко продумана. По вертикалі картина побудована на принципах золотого перетину, тому вона так гармонійно виглядає: одна третина віддана кущах і темному синьо-сіреневатом неба, а дві третини – зеленому косогору з лощиною і водою і світлими хмарами, які чекають, що сонечко хоч ненадовго прогляне.

Якщо дивитися на композицію по горизонталі, то в ній використаний той же принцип: дві третини віддані високого неба, одна третина -Зеленому луки. І на перетині горизонтальної та вертикальної ліній варто велике дерево, ніби ставлячи завершальну крапку. Коли пишеться твір по картині Васильєва «Мокрий луг», не можна нехтувати цими знаннями. Так що цей непомітний пейзаж глибоко опрацьований за всіма законами гармонії і вже цим заворожує погляд.

Небо

Воно є домінантою. Небо найбільше змушує звертати на себе увагу. Уходящие, згуслі у горизонту грозові хмари плавно через світліші, сірі переходять в шаруваті, золотящіеся від променів десь сховався сонця хмари. Високе небо виписано ретельно і з любов`ю. Дуже складні тональні переходи і співвідношення тонів, що дають враження граничної природності і натуральності. Твір по картині Васильєва «Мокрий луг» має дати детальне опис неба. Не плутати з грубим натуралізмом! Небо – це особлива поема, особлива пісня художника, який не може надивитися на нього. Небо живе своїм окремим життям. Далеко вправо ще гримлять гуркіт грому, все вирує грозою. Але теплі тони зліва активно зрушують грозу, змушуючи її йти. Вони ж і починають відбиватися у воді, з`єднуючи світло небесний і земний.

Пейзаж

Твір по картині Васильєва «Мокрий луг» повинно розкрити всі фарби пейзажу. Горбистий зеленувато-синій пейзаж далеко йде до лінії горизонту, розкриваючи широчінь і неосяжність луки, зближуючись з небом і будучи його продовженням. А перед глядачем крупним планом дана не заросла травою не те дорога, не те мілина, з якою пішла вода за час сухого літа. Ще лежать глибокі тіні від хмар, але їх мало: пейзаж в цілому світлішає. Ще далеко хиляться під поривами вітру дерева, і здається, що вони можуть розколотися навпіл. Але на передньому плані вже все тихо. Вечоріє. Волога трава, напоєна вологою, відпочиває. Ніщо не коливає траву. Повна тиша. Така, що якщо встати і прислухатися, то вона відгукнеться особливим дзвоном. Цим завершується картина «Мокрий луг» Васильєва. Твір опише і м`які лінії пейзажу, і відмираючу грозу, й що настала за нею тишу.

Сюжет

У ньому немає монументальних зображень. «Мокрий луг» зображений м`якими лініями. Різноманітних відтінків трава, омита дощем від пилу, грає і в світлі неба, і її зелень згущується в тіні. Плавні лінії косогору, що йдуть вдалину, до стоїть біля обрію блакитнуватому лісі. Якщо уважно придивитися, то можна помітити трохи помітну дорогу. Всі деталі переплітаються між собою, складаючи єдине ціле. Перш ніж написати твір по картині Васильєва «Мокрий луг», 8 клас повинен осмислити і простоту сюжету, і зворушливість пейзажу, і тонкощі його виконання.

Біографія

Федір Олександрович Васильєв прожив дуже мало, всього 22 роки. Народився він у Гатчині, де кожен куточок наповнений високим мистецтвом, а так як були великі здібності, то він став вчитися в Петербурзі. Вечорами він підробляв – займався реставрацією картин. До речі, це справа зазвичай дає художникові дуже багато чого. Після закінчення навчання він чимало поїздив по країні, близько здружився з Шишкіним, Крамським Рєпіним. Він бував і на Волзі, де робив багато начерків, малюнків, ескізів. Все йшло в творчу скарбничку. Але за роботою на пленері художник всерйоз застудився. Продовженням хвороби стала сухоти, за тих часів практично невиліковна. Щоб підтримувати згасаюче здоров`я, художник їде до Криму. Працює не тільки маслом, а й олівцем, пастеллю, сепією. Але яскрава природа Криму не так сильно надихає художника, як рідні північні місця. У Криму, за начерками і по пам`яті був написаний його шедевр «Мокрий луг». Він працював багато, не шкодуючи себе, і швидко згорів. Так у двадцять два роки пішов з життя великий талант. Не стало людини, що мала особливий дар пейзажиста.