Картини Костянтина васильева. Біографія художника

Картини Костянтина Васильєва відомі далеко не всім. Роботи радянського майстра не отримали визнання у мистецькому середовищі того часу. Зовнішній спокій, деяка холодність фарб, за якими ховається бездонна глибина, багатошаровість і символізм – подібний опис однаково підходить як для картин Васильєва, так і для його короткого життя.

Початок початків

Як усі ми, Костянтин Васильєв багато отримав і зумів розвинути завдяки своїм батькам. Батько, Олексій Олексійович Васильєв, був з родини робітників, пройшов три війни, після революції став членом партії більшовиків, обіймав керівні посади на виробництві. Мати Костянтина, Клавдія Парменовна Шишкіна, з інтелігентної родини. Ерудиція, чесність батька, його вміння працювати, а також ніжність і освіченість матері допомогли майбутньому художнику розвинути особливе розуміння життя, навчитися бачити велике в малому і не задовольнятися лише поверхневим розумінням речей.

Дитинство

Костянтин народився 3 вересня 1942 в Майкопі. Дещо пізніше Олексія Олексійовича з родиною перевели в Краснодар, а вже після війни – в Казань. Ще через кілька років вони переїхали в селище Васильєво, розташований під Казанню, на лівому березі Волги. Природа цих місць довгий час живила і надихала майбутнього майстра.

Костянтин з малих років почав малювати. Заслуга його батьків у тому, що в такий складний час вони не випустили з уваги талант хлопчика, чи не махнули рукою, а вирішили дати йому можливість розвиватися. Костянтин навчався в Московській художній школі, закінчив Казанське художнє училище.

Становлення

Рідкісний художник відразу знаходить свій, єдиний і неповторний, стиль. Спочатку майбутній майстер перебирає відомі і чимось близькі йому варіанти. Таким був і художник Васильєв Костянтин. Картини періоду його становлення відображають пошук особливого голосу і стилю. Костянтин захоплювався абстракціонізмом і сюрреалізмом, деякі його перші роботи містять елементи явного наслідування. Він досить швидко відійшов від цих напрямків, не знайшовши в них бажаною глибини.

Завдяки творчому пошуку на світ з`явилися такі картини Костянтина Васильєва, як «Струна», «Вознесіння», «Апостол» (вони належать до стилю сюрреалізму), а також «Квартет», «Смуток королеви», «Ікона пам`яті» та інші (стиль – експресіонізм).

Бездонним джерелом натхнення для митця була природа. Незабаром після певного насичення експресіонізмом Васильєв звернувся до пейзажним зарисовкам. Поступово постійна внутрішня робота дала свої плоди: майстер зрозумів, яким повинен бути художник Васильєв Костянтин. Картини його будуть нести людям красу і силу всього живого.

Натхненники

Роботу думки художника живили не тільки класичну освіту і краса природи. З дитинства Костянтин з великим задоволенням читав російські билини, оповіді про подвиги богатирів. Свій внесок у становлення світогляду художника внесли і твори великих письменників: Ф. М. Достоєвського, А. С. Пушкіна, Ф. І. Тютчева.

Величезним джерелом натхнення стала музика. Деякі картини Костянтина Васильєва ілюструють твори великих майстрів. Він створив графічний цикл робіт до опери «Кільце Нібелунгів» Ріхарда Вагнера, портрети великих композиторів: Шостаковича, Римського-Корсакого, Бетховена, Скрябіна.

Шелест листя і передзвін крапель

Деякий час Костянтин і сам створював музику. Він записував у лісі різні звуки: тріск льоду, хрускіт сухого листя, спів птахів, і іноді вторив їм голосом. Удома він перетворював запис за допомогою перекруткі, трансформації і вклейки ділянок магнітофонної стрічки. Виходила так звана конкретна музика, як стиль з`явилася в середині минулого століття.

Звукові експерименти відбивалися і в картинах Костянтина. На цей період його життя припадає поява абстрактних ескізів, пошук «свого» білого, який врешті-решт завершиться створенням особливого срібного відтінку, характерного для робіт художника.

Стиль

Ніщо не проходить даром. Захоплення абстракціонізмом навчило Костянтина Васильєва вибудовувати чіткі конструкції, вміло управлятися з лініями і колірними плямами. Сюрреалізм допоміг знайти численні відтінки, гами і поєднання для майбутніх шедеврів. Інтерес до слов`янської та скандинавської міфології, тонке розуміння музики, від класики до сучасних напрямків, наповнив графічні образи глибоким змістом, внутрішнім світлом.

Мабуть, вершиною пейзажного майстерності художника можна вважати картини «Осінь» та «Лісова готика». Все в них, від композиції до колірної гами, підпорядковане одній меті: передати натхненність, силу і красу природи. «Лісова готика» Васильєва несе відбиток північного ренесансу. На перший погляд звичайний пейзаж грою кольору захоплює глядача за собою і дозволяє побачити у звичних деревах храм, одвічну боротьбу добра зі злом і невблаганне прагнення життя до світла.

Приховане послання, підтекст є практично на всіх картинах художника. «Північний орел», «Очікування», «Маршал Жуков», «Несподівана зустріч» і багато інших творів при побіжному огляді здаються простим запечатлением подій, але завжди чимось чіпляють, змушують повернутися, придивитися уважніше і побачити суть.

Невизнаний

Картини Костянтина Васильєва не були визнані ні вищими чинами країни, ні критиками. Сюжети його творів визнавалися не відповідають радянської ідеології і навіть закликають до російського фашизму. Професійні художники не бачили у Васильєва звичних прийомів, дотримання певних канонів, а тому нерідко відносили його до числа дилетантів. Однак нечисленні виставки, які вдалося організувати за життя художника, викликали чималий інтерес у простого народу. Захоплення глядачів надихало Васильєва.

Художник Васильєв Костянтин: загадка смерті

Найвідоміша робота автора була написана і самої останньої. Результатом багаторічних пошуків і осмислень стала картина «Людина з пугачів», написана художником за кілька днів до загибелі. Символічний зміст полотна сьогодні трактується часто саме у зв`язку зі смертю художника. Не передбачав він свою загибель, і чи не тому розмістив своє ім`я на палаючому свиті? Чи не почувався, що слава прийде до нього після смерті? Відповісти на ці питання навряд чи вийде.

Якщо розглядати картину в ключі попередніх робіт, легко помітити її співзвучність попереднім творінням автора. Вогонь – символ відродження, творчої сили і натхнення, молоде деревце – це вічне прагнення до розвитку, до світла і життя. Свічка – полум`я душі, а сова – мудрість, неупереджене бачення. «Людина з пугачів» – це твердження життя як постійного розвитку.

Через кілька днів після завершення картини Костянтин Васильєв загинув. Сталося це 29 жовтня 1976 Офіційна версія – збитий поїздом. Рідні і багато шанувальників художника незгодні з тим, що смерть Костянтина була випадковою. До їх пір обставини загибелі майстра залишаються незрозумілими.

Картини Костянтина Васильєва з назвами і датами легко знайти на просторах мережі. Побачити твори художника можна в музеях в Москві і в Казані. Картини Васильєва варті того, щоб подолати чималу відстань. Кажуть, враження від них мало з чим може зрівнятися.