Леонід Харитонов: біографія, фільмографія, особисте життя

Леонід Харитонов, біографія якого описана в цій статті, – радянський актор театру і кіно, заслужений артист РРФСР. Був народжений 19.05.1930 р в місті, розташованому на великої річці Неві, під назвою Ленінград. Мати Харитонова весь час пропрацювала лікарем, а батько – ІТП. Льоня мав молодшого брата, якого звали Віктором. Батько з матір`ю докладали багато зусиль для прищеплення дітям любові до мистецтва і заохочували братів за їхнє захоплення театральним і музичним мистецтвом. Маленький Харитонов намагався не упустити можливості прочитати вірш чи заспівати пісню на сімейних святах, на яких були присутні багато друзів батьків.

Шкільні роки

Трохи виріс Льоню батьки оформили в досить престижну в ті часи гімназію № 239. У цьому навчальному закладі успішно працював гурток театру під керівництвом відомої на той момент актриси Марії Покликаний-Соколової. Барвисті оповіді про театральних підмостках сильно вразили хлопчика, і він рішуче поставив перед собою мету стати великим артистом. Маленький Леонід Харитонов, особисте життя якого була відмінною від інших учнів студії, характеризувався непоганими здібностями до акторського мистецтва – йому достатньо успішно давалося вокальний спів, він умів сміливо триматися на сцені, а педагогічні ради вбирав з першого разу.

У шкільні роки до нього приклеїлася кличка «артист» через те, що він був обов`язковим учасником практично всіх вистав, які ставилися в ту пору в школі. Після 9-го класу хлопчик склав іспити в студію театру, однак він не присутній зарахували туди через відсутність у нього атестата зрілості до того моменту.

Студентський період

Закінчивши школу, Леонід Харитонов успішно вступив до університету, де самозабутньо осягав юриспруденцію протягом року, а час, вільний від навчання, заповнював улюбленим заняттям в студентському драматичному гуртку. Роль ревізорського Бобчинского змусила серйозно задуматися про кар`єру актора театру і кіно. В університетські роки Харитонову надійшла пропозиція служби в розвідці, при цьому поставили умову, що його може чекати тривале перебування за кордоном, і, відповідно, багатьом необхідно пожертвувати. Таку пропозицію актор не прийняв через величезної любові до театрального мистецтва. Під час гастролей МХАТу в місті на Неві був оголошений набір в їхню школу-студію ім. Немировича-Данченка. Юнак вирішив складати іспити. Відмінно пройшов усі етапи і був зарахований.

Школу-студію майбутній кіноактор закінчив в 1954 році і негайно ж був зарахований до списку акторів театральної трупи. У цьому ж році Харитонов мав можливість знятися в перший раз в кінофільмі «Школа мужності», до того ж він починав грати там ще будучи студентом.

Леонід Харитонов: фільми про Солдат Іван Бровкін

Через рік після зйомок «Школи мужності» на екранах з`явилася кінокартина «Солдат Іван Бровкін». З метою звикання актора до костюму героя йому дозволили щодня надягати солдатську форму. А для кращого розуміння та вивчення характеру героя Івана Леонід Харитонов (фото солдата представлено нижче) по кілька годин на день займався стройової військовою підготовкою, навчався водінню мотоцикла і трактора і навіть відмовився від співака-дублера.

Він наполіг на власному виконанні всіх задіяних в картині пісень. Леонід вивчав комедійний сценарій кілька місяців, уважно вникаючи в кожну строчку, намагався якомога повно представити веселого солдата Бровкіна, який славився своїми несвоєчасними і недоречними діями. За період зйомок «Івана Бровкіна» у артиста загострилася виразкова хвороба шлунка, яка була придбана ще під час ленінградської блокади.

Влітку 1955 на вулицях м Сухумі військовий патруль зупинив молодого солдатика, тому як він не привітав йде повз офіцера і був одягнений не за статутом. Затриманий солдатів мало того що ні витягнувся по стійці «струнко», а і спробував вступити в сперечання. Він був доставлений в комендатуру. Через деякий час «затриманий» з посмішкою покинув її в компанії самого коменданта. Коли останній його відпускав, попередив, що при носінні військової форми потрібно дотримуватися існуючий військовий статут, і представив офіцерові, якого Леонід не привітали, як актора, який зіграв у картині "Школа мужності".

Після появи на екранах «Солдата Івана Бровкіна» Леонід Харитонов прокинувся справжнім кумиром цілого покоління. Він отримував листи від солдатів, дівчат, матерів і бабусь. Його завалили запрошеннями на зустрічі в клуби, навчальні заклади і на промислові підприємства. Харитонов своєю грою створив образ нового народного героя – недолугого, але добродушного, скромного і привабливого хлопчини. Його персонажі як виховували, так і приводили в захват глядачів різного віку. Сам же актор теж був чимось схожий на героя: ніколи не виносив прохання з особистих питань, своє життя проводив скромно, спілкувався з усіма нарівні, не допускав відмови в допомозі.

Леонід Харитонов, фільмографія якого налічує тридцять і дев`ять художніх фільмів, став справжнім народним кумиром через ролі Івана Бровкіна. Але й одночасно жертвою однієї ролі.

Влюбливість актора

Леонід Харитонов, біографія якого свідчить про успіх у представниць жіночої статі, був украй влюбливим молодою людиною. За спогадами його однокурсника Льва Дурова, Льоня Харитонов був невисокого зросту і зовсім не володів атлетичною фігурою, але користувався величезним успіхом у ровесниць і в університеті, і в школі-студії. А що закінчилися романи з ними переростали в дружбу до кінця днів.

Артист Харитонов Леонід і його дружини

Місце першої дружини Харитонова зайняла його однокурсниця Світлана Сорокіна. Вони розписалися на третьому курсі, їх спільне проживання тривало всього лише два роки. Після розлучення з Леонідом Світлана, яка залишила прізвище чоловіка, трудилася в Театрі кіноактора, потім – в Театрі сатири.

Вона стверджувала, що Леонід полонив всіх своїм доброю вдачею і м`яким характером. «Солдат Іван Бровкін» приніс акторові зоряну славу. Так сталося, фільм, який привів актора до популярності, зламав життя його першої дружини. Шанувальниці обсіли його повсюдно. Він і не думав приховувати, що йому жіноче увагу дуже навіть до душі. На зйомках картини «Вулиця повна несподіванок» у нього розвинувся роман з Д. Осмоловської. Світлана дуже образилася на це і сильно переживала.

Осмоловская, що стала другою дружиною, народила Леоніду Володимировичу сина. Однак і цій сім`ї судилося розпастися. Третьої і останньої дружиною Харитонова стала в той час студентка школи Московського художнього академічного театру Євгена гибов.

Згубна пристрасть актора

Харитонов водив дружбу зі знаменитими старожилами – Б. Лівановим, А. Грібовим і В. Белокурова. Останній відомий за фільмом «Валерій Чкалов». Дотепник Борис Ліванов жартував про смузі на джемпері, який носив Бєлокуров, що вона – «Лінія наливу». Леоніда Харитонова сильно уберігали ключі від власного авто, при цьому він заводив руку в кишеню, стверджуючи, що він за кермом, навіть тоді, коли машини не було зовсім при ньому.

Але колишня дружина Харитонова Джемма стверджувала, що згубна пристрасть до алкоголю все ж негативно впливало на акторське життя, адже кожен намагався запросити Льоню провести час разом і, відповідно, випити якийсь алкогольний напій. А у актора часто не вистачало духу для відмови. На початку подружнього з Леонідом життя Осмоловская намагалася не помічати, але незабаром зрозуміла, що неможливо терпіти все це. Це згубна пристрасть і послужило приводом для розлучення. У цій ситуації директор театру, в якому вона працювала, пропонував допомогу в порятунку Леоніда. Допомога друзів допомогла оформити актора в спеціалізовану клініку, в ній він пробув кілька місяців. Лікування допомогло на деякий час, а потім все почалося знову. Розлучення з Джеммою був тихим, без докорів з боку Харитонова через його м`якого характеру.

Вірність МХАТівській сцені

У 1962 р Харитонов пішов у Театр ім. Ленінського Комсомолу, а потім – в Драматичний Театр ім. Пушкіна. Однак в останньому храмі театрального мистецтва залишився ненадовго – в 1963 р знову повернувся на сценічні підмостки МХАТу.

Але незабаром в Московському академічному театрі утворилося якесь застійне явище – занадто мало ставили. Керівник Олег Єфремов знову пообіцяв дати Харитонову роль, але, на жаль, у списку Леоніда Володимировича не виявилося. Поставили «Палату № 6», де він мав одну з головних ролей. Тетяна Дороніна у виставі стала його партнеркою. На перший погляд здалося, що в житті актора Леоніда Харитонова настало акторське просвітлення. Однак в один момент цей спектакль, дорогий його серцю, був з якихось причин видалений з репертуару. А згодом усе ж його вирішили відновити, але знову сталося непередбачене – всі декорації знищив сильна пожежа.

Причина важкого стану

В останні роки життя Харитонов вкрай важко був хворий. Влітку 1980 році, коли проходила московська Олімпіада, артиста вразив інсульт. Потім на зйомках фільму «З життя начальника карного розшуку», 04.07.84 р, трапився рецидивний інсульт.

Забутий Іван Бровкін

У вісімдесяті роки двадцятого сторіччя Харитонов зник з кіноафіш, його майже не згадували. Про його минулої слави мала нагадування тільки картина «Москва сльозам не вірить», в ній біля входу в Театр кіноактора одна героїня захоплено скрикує, коли перед нею постає актор Леонід Харитонов.

З віком Леонід Харитонов знімався все рідше, в основній частині займався викладацькою роботою, готував себе до справжньої ролі. Інший раз його можна було побачити в епізодах.

Артист Харитонов Леонід не бажав повторюватися, а нових ролей, на жаль, ніхто не давав. Він мав багато поїздок з виступами по СРСР, але за кордон самого відомого кіноактора 50-х років так і не пустили.

У МХАТі 20.06.87 трапився розкол. Деякі з акторів залишилися у О. Єфремова, а деякі перейшли до Т. Дороніної. Харитонов ж нікуди не побажав переходити.

Смерть народної зірки

20.06.87 р, з причини того, що сталося чергового інсульту, раптово помер Леонід Харитонов. Фільми цього актора були наповнені справжньою життєвою силою і добротою. Через його вірності відразу двом розколотим крилам МХАТу похоронні промови виголошували обидва керівника цього театру. На надгробний камінь був покладений вінок «Від мами» (Тетяни Іванівни Пельтцер, яка зіграла матір в «Іван Бровкін»), оскільки його рідної матері вже не було в живих.

Надгробок – уособлення МХАТівського розколу

Стела на Ваганьковському кладовищі має вигляд розколотої на дві частини кам`яної чайки, яка символізує розпад Московського Художнього академічного театру імені Чехова А. П. На ній викарбувані слова: «Леонід Харитонов». Героєм знятого пізніше документального фільму «Драма Івана Бровкіна» став сам актор Харитонов Леонід, особисте життя його також була освітлена.