Де знімали "вічний поклик"? Історія фільму, актори та ролі. Де був знятий фільм "вічний поклик"?

Художнім багатосерійним фільмом, який багато років розбурхує думки людей, є «Вічний поклик». Більшість людей визнають, що кінострічка знята максимально правдоподібно. Це досягалося багаторазовими дублями і тривалістю зйомок. 19 серій фільму знімали протягом 10 років, з 1973 по 1983 рік. Точну відповідь на питання про те, де знімали «Вічний поклик», знають не багато.

Сюжет фільму

Багатосерійний фільм «Вічний поклик» охоплює період з 1906 по 1960 рік. В фільмі розкривається доля трьох братів: Антона, Федора та Івана. За сюжетом, брати живуть у далекій сибірської селі Михайлівка. Доля їх охоплює 3 війни, які випали на долю країни.

Першу серію показали в 1976 році, через три роки з початку зйомок. Кінострічка була знята за однойменною книгою Анатолія Іванова. У ній доля братів тісно переплітається з долею країни. Однак не варто вважати, що по цьому фільму можна вивчити історію, адже він насамперед художній і розповідає про поворотах долі людей тих часів.

Режисери фільму Валерій Усков і Володимир Краснопольський майстерно відтворили дух того часу. Вони змогли передати життя і побут простого російської людини. Завдяки фільму невідомі або маловідомі актори знайшли популярність. Навіть жителі тих сіл, де знімали «Вічний поклик», взяли участь у масовці або в епізодах.

З виходом кожної нової серії фільм показували з самого початку. Останній показ по радянському телебаченню датується 1 986 роком. Через десятиліття фільм неодноразово транслювали різні канали. Він так само збирав глядачів, які щиро переживали трагедії і драми героїв. Але передачі, в яких говорилося б, де знімали фільм «Вічний поклик», в ті часи не знімали. Але ця інформація сьогодні відома.

Місця зйомок фільму «Вічний поклик»

Жителі Південного Уралу знають, де знімали фільм «Вічний поклик». У Башкирії у Бєлорєцька розташовувалися мальовничі гори і великі луки, які часто показують у фільмі. Але не всі знають, де саме. Епізод, де Федька Савельєв біжить через річку, знімався на тлі стрімчака Сабакай. А річка – це Юрюзань.

Багато жителів намагаються розібратися в тому, де був знятий фільм «Вічний поклик», яка село послужила прототипом села Михайлівка. У перших чотирьох серіях прототипом послужила село Єлабуга, яка знаходилася на березі Юрюзані. Спеціально для фільму була вибудувана околиця. Зараз на цьому місці приватна власність і бджільницьке господарство. Від колишньої села взагалі нічого не залишилося. Навіть зборів і руїн.

Інші кадри та серії були зняті в селі Калмаш, яка знаходиться в 40 км від села Дуван. Тут же жили на квартирах артисти. Як кажуть мешканці, для зйомок з села прибрали всі стовпи електропроводів. Дітей красиво одягали і забирали на зйомки в село Єлабуга.

У селі Бурцовка, де знімали фільм «Вічний поклик» теж, зараз не більше 30 будинків. Живуть переважно люди похилого віку і бабусі. У селі Тастуба живе чоловік, який безпосередньо брав участь у зйомках в ролі гармоніста (епізод, де Кафтанов з коханкою на конях перетинають річку).

Спогади жителів сіл

За словами гармоніста, режисери дуже педантично ставилися до якості і добивалися максимальної правдоподібності. Одну й ту ж сцену могли знімати по 13-14 разів. Дві хвилини фільму могли знімати весь день. У цьому ж селі – Бурцовке- знаходиться будинок, який був знятий як будинок Кафтанова.

Актрисі, яка грала роль циганки, довелося танцювати більше десятка разів, так як режисерам і постановникам танцю весь час щось не подобалося. Актриса на останніх дублях вже була без сил, але від заміни відмовилася. Саме з цієї причини кожен кадр, кожен момент фільму правдоподібний. Жителі тих сіл, де знімали «Вічний поклик», знали всю тяжкість роботи акторів і підтримували їх у всьому.

Головні герої

Микола Іванов зіграв роль Ваньки Савельєва. Народився актор в 1943 році. З кінця 1960 року розпочинає зніматися в кіно. «Вічний поклик» приніс йому популярність. У 1992 році отримав звання "Народний артист Росії".

Суперечливого Федька Савельєва зіграв Вадим Спиридонов. Народився в 1944 році. Помер від раптової серцевої недостатності за день до дня народження дружини в 1989 році. За словами дружини, актор точно передбачив день своєї кончини.

Акторові легко і правдоподібно вдавалися негативні ролі, так що позитивні його образи практично ніхто не пам`ятає, хоча їх порівняно більше, ніж негативних. Були моменти, коли його впізнавали на вулиці як негативного героя і намагалися побити.

У ролі Антошки Савельєва знімався Валерій Хлевінскій, 1943 року народження. Через 4 роки після закінчення МХАТ отримав роль у кінострічці «Вічний поклик».

Полікарпа у фільмі зіграв Петро Вельямінов. Родом він з дворянського роду і за участь з батьком в організації проти влади Рад був заарештований і засуджений на 9 років виправних робіт в пересильному таборі. Багато сцен були переписані на його прохання, так як він вважав, що його герой не міг сказати тих чи інших слів.

Тріо режисерів і автора

Режисери Володимир Краснопольський та Валерій Усков є двоюрідними братами. Обидва тісно дружать з автором книги і сценарію Анатолієм Івановим. Часто ходили один до одного в гості.

Часом дзвонили режисери авторові сценарію з сіл, де знімали «Вічний поклик», і просили додати пару фраз для героїв. Анатолій Іванов міг продиктувати прямо по телефону. Їх робота виявилася настільки злагодженої, що «Вічний поклик» донині привертає увагу не тільки старшого покоління, а й молоді.

Курйозні і складні моменти зйомок

Кожен актор може пригадати кілька історій зі зйомок. Приміром, Тамара Дегтярьова (Агата) розповідає: щоб потрапити на місце, де знімали серіал «Вічний поклик», їй довелося летіти на маленькому «Ан», який перевозив морозиво.

Через те що фільм охоплював досить великий відрізок часу, акторам доводилося, то «молодіти», то «старіти». Вадим Спиридонов, щоб зіграти молодого Федька голив груди і не їв добою. А під час зйомок вже дорослого чоловіка їв борщ каструлями. Акторові вдалося зіграти роль так, що він у кожного в душі залишає суперечливі почуття.

Копелян під час зйомок однієї сцени забув зняти годинник. Помітили, коли вже епізод був відзнятий. Але Валерій Усков змусив все знову перезнімати. Тут не витримав Копелян, який, приклавши всю свою майстерність, пояснив, хто є хто і звати як. На такі моменти акторів режисери не ображалися. На жаль, роль кулака Кафтанова виявилася для Юхима Копеляна останньої. Він помер в 1975 році.

Складні умови для акторів

Сцена, де Анфіса дає ляпас своєї дочки, запам`ятали багато. З однієї простої причини, що актриси вже грали мати і дочка у фільмі «Безбатченківщина», де героїня Тамари Семиной дає ляпас дочки, яку грала все та ж Олена Драпенко.

Як розповіла сама Сьоміна, і в минулому фільмі, і в «Вічному поклику» відмінна ляпас вийшла тільки після 7-8 дубля. Партнерці Семиной довелося терпіти, зціпивши зуби, щоб вийшов гарний кадр. Незважаючи на це актриси в житті дуже дружили.

Проблеми після зйомок

Не обійшлося і без проблемних моментів. Після зйомок були виявлені порушення в розподілі фінансів. У зв`язку з цим було розпочато слідство. До Москви викликали навіть мешканців тих сіл, де знімали «Вічний поклик».

Місто підкорив жителів глибинки, і вони зазначили, що ні про що не шкодують. Вони брали лише те, що їм платили, а це були 3-5 рублів за кожний дубль. Але під час слідства довелося несолодко тим, хто відповідав за розподіл коштів. Один з них наклав на себе руки, не витримавши стресу.

Багато чого випало на долю акторів і творців фільму. Але, незважаючи на це, вони змогли створити фільм, якому немає аналогів у всьому світі. «Вічний поклик» – це історія країни, історія людей. У ньому знайшли відображення радість і біль втрати, щасливі роки і роки трагедії для всієї країни.