Володимир Яковлєв, "вік щастя": зміст. Володимир Єгорович Яковлєв: біографія та творчість

Хтось старості боїться, хтось приймає як неминуче, а для когось це прекрасна пора, коли можна здійснити свої будь-які мрії і робити те, що хочеться.

Володимир Яковлєв, російський журналіст і бізнесмен, зізнавався, що вік 50 років в молодості сприймав як рубіж, після якого в житті нічого цікавого бути вже не може.

Коли йому самому стукнуло 50, він вирішив з`ясувати, а чи може людина відчувати себе щасливим, бути щасливим і відчувати повноту життя яскравіше, ніж навіть у молодості.

Біографія Володимира Яковлєва

Володимир Яковлєв народився в Москві 8 березня 1959. За його плечима навчання в МДУ на факультеті журналістики і робота в таких газетах, як «Собеседник», «Радянська Росія», і в журналі «Робітниця».

У 1987 році Яковлєв стає власним кореспондентом журналу «Огонек». З 1988 по 1990 рік він організовує інформаційний кооператив «Факт» (1988) та агентство «Постфактум» (1989-1990). Володимир Єгорович Яковлєв – редактор «Коммерсанта» (1989-1992), засновник видавничого дому «Коммерсант» (1994), один із засновників НСН, в 1999 році, продавши свої акції, їде до США.

З 2007 року він є членом ради директорів таких компаній, як «Стрім-контент» і «Система масмедіа». У 2008 році Володимир Яковлєв став одним із засновників медіагрупи «Живи» і головним редактором журналу «Сноб».

З 2012 року Володимир організовує проект про можливості людей в похилому віці під назвою «Вік щастя». Він здійснюється як російською, так і англійською мовами і охоплює життя людей, віковий рубіж яких перевалив за півстоліття і навіть сторіччя.

Щасливий вік

Володимир Яковлєв, вік якого перейшов за п`ятидесятирічну межу, став цікавитися тим, що саме роблять люди після виходу на пенсію і чому категорично не бажають старіти і доживати свій вік біля телевізора.

На пострадянському просторі людей пенсійного віку називають старими й часто вважають віджилим поколінням, якому лишилася одна дорога – на кладовищі. Самі пенсіонери називають себе старими, відповідно поводяться по-старечому – крекчуть, хворіють, скаржаться і рано помирають.

Книга «Вік щастя» (Володимир Яковлєв) руйнує уявлення людей про старість. Виявляється, для багатьох людей у різних країнах це саме той період життя, коли можна присвятити свій час собі цілком, бо діти виросли, робота залишилася позаду, а нездійснені мрії юності все ще чекають своєї реалізації.

Книга не тільки розкриває історії людей старшого покоління, а й передає їх вигляд через авторські фотографії. Володимир Єгорович Яковлєв – прекрасний майстер слова, але ще і дуже талановитий фотограф, який передає як події або образи, так і емоції, які їх супроводжують.

Герої книги «Вік щастя»

Герої Володимира Яковлєва абсолютно різні люди не тільки за віком, але і в соціальному, фінансовому та професійному статусі.

Серед них є дуже успішні і забезпечені люди, а є ті, хто «тягнуть» від пенсії до пенсії, або живуть на допомогу.

Мета, що визначила проект Володимира Яковлєва і всі його вишукування, – це пошук «еліксиру» молодості і щастя для людей, яким далеко за 50, 60 і навіть 100 років. Але як показує реальність, ця тема виявилася важливою для людей різного віку, тому що занадто багато молодих «старих», які крім будинку, роботи і телевізора нічим у житті не цікавляться.

Ось деякі висновки, з яких можна зрозуміти, що не є еліксиром щастя в будь-якому віці:

• По-перше, кількість грошей абсолютно не пропорційно обсягу щастя. Часто буває зовсім навпаки – гроші є, щастя немає.
• По-друге, не думка оточуючих створює людину. Залежність людини від того, що про нього скажуть або подумають інші, дає йому право на довічне ув`язнення в рабстві чужих уявлень про нього.
• По-третє, трата часу на дії або роботу, які не приносять задоволення і драйву, вкорочує життя.

Як зазначає сам автор, не зовнішні атрибути роблять літніх людей щасливими, а те, що вони роблять тільки те, що приносить їм радість.

Анрей Чирков

Приклад Андрія Чиркова, героя книги Володимира Яковлєва «Вік щастя», – один з найбільш зрозумілих і показових для жителів пострадянського простору. Йому було 52 роки, коли випиваючи з американськими колегами і не зовсім розуміючи, що робить, пообіцяв одному з них пробігти спільно московський марафон.

Так як обіцянку, хоча і сп`яну, було дано, виконати його Андрій Чирков вирішив обов`язково. Цілих сто днів він виходив на ранкові пробіжки, думаючи, що це допоможе йому подолати дистанцію в 42 км. Хоча американський друг на марафон приїхати не зміг, герой книги все-таки вийшов на дистанцію, в кінці якої його відновлювали лікарі швидкої допомоги.

Вчасно поставлена крапельниця врятувала Андрія від інфаркту, але бігати він не перестав. Сьогодні йому 72 роки, а за плечима не тільки участь у безлічі марафонських забігів, але й 2 видані книги про біг, безліч оповідань і участь у телешоу.

Завдяки бігу Андрій Чирков придбав масу нових друзів свого віку, які так само, як і він, кардинально змінили своє життя вже після 60 років або навіть пізніше.

Фауджа Сінгх

Літній індус, що переїхав з далекої індійського села в Лондон до сина, також став героєм книги «Вік щастя». Володимир Яковлєв звернув увагу на вік, коли літній індус захопився бігом і став марафонцем – 82 роки.

Людина, що звикла все життя працювати на землі, прийняв єдино правильне рішення, яке явно продовжило йому життя – якщо не рухатися, можна захворіти і впасти в депресію. Тому він став бігати.

У 89 років він взяв участь у лондонському марафоні і подолав його майже за 7:00. То для нього був рекорд, який він з легкістю побив через 4 роки, коли пробіг марафонську дистанцію менш, ніж за 6:00. Цього разу він став рекордсменом для всього світу в категорії тих, кому за 90 років.

Сьогодні йому 104 року, а за спиною не тільки 8 марафонів, на яких він заробляв гроші для благодійних організацій, але й участь в рекламному ролику компанії Adidas. Як говорить сам герой, мабуть, Бог захотів, щоб він став найстарішим марафонцем на планеті і зізнається, що тільки коли він почав бігати, для нього почалася справжня життя.

Лінн Рут Міллер

Не так часто зустрічаються жінки у віці 77 років, які могли б своїми жартами запалювати величезний зал, брати участь в телешоу, нарівні з молодими змагатися в шоу талантів, та ще виходити у фінал.

Вона стала героїнею книги «Вік щастя» Володимира Яковлєва. Про те, що у неї комічний талант, Лінн зрозуміла в 70, а займатися стриптизом у 77 років. І робить все це з блиском, з «вогником» в очах, азартно і явно отримуючи задоволення від самого процесу.

Як говорить сама героїня, її тішить старіння. Саме похилий вік звільнив її від стереотипів з приводу старості, наповнив енергією і дозволив робити тільки те, що хочеться.

Пет і Алісія

Володимир Яковлєв, книги якого «Вік щастя», «Правила щастя», «Захотіла і змогла» присвячені дивним людям, не міг не звернути уваги на літню пару, які більшу частину свого часу знаходяться в подорожах і в стрибках з парашутом.

Пету Мурхед 81 рік, а його дружині Алісії 66, вони разом вже 27 років присвячують улюбленій справі – подорожам і висоті.

Відмінність мандрівника від туриста в тому, що перший ніколи не ходить вказаним маршрутом. Пет і Алісія знаходяться в поїздках більше 200 днів у році, а коли повертаються на батьківщину, то теж вдома не сидять. Пет викладає уроки стрибків з парашутом і керує клубом, а для тих, кому за 60 років, він є головним помічником в освоєнні цього виду спорту.

Будучи людьми небагатими, вони змушені літати найдешевшими авіалініями, жити в недорогих готелях, але тим не менш вони побували вже в 180 країнах. При цьому вони познайомилися з величезною кількістю людей і потрапляли в самі різні «колотнечі» – від вуличних бійок, до повстань.

Як кажуть самі герої книги, може бути потім, коли постаріють, вони будуть сидіти вдома і писати свої мемуари.

Тао Пошон-Лінч

Ще одна яскрава героїня Володимира Яковлєва – це Тао, яка завдяки сильному снігопаду, почала в 84 роки танцювати.

Тренер з йоги, вона і не думала, що буде танцювати кожен день, але коли ні до неї, ні до вчителів бальних танців на заняття не прийшли учні, вони вирішили танцювати танго, що стало початком її захоплення.

Сьогодні Тао 95 років, вона як і раніше дає уроки йоги 3:00 в день, а також 2:00 в день вона танцює зі своїми молодими партнерами по танцях.

Коли пару років тому у неї стався перелом стегна і зап`ястя, лікар сказав, що більше вона вже ніколи не зможе робити стійку на руках, так як їй вставили штифти. Це не зупинило Тао, і через кілька місяців вона знову виконувала всі асани, як і раніше.

Тао вважає, що відчуває себе молодою завдяки енергії, яку вона отримує, займаючись улюбленою справою.

Формула щастя

Як з`ясував Володимир Яковлєв, формула щастя дійсно існує, і вік для неї не перешкода. У складі еліксиру такі інгредієнти:

• Щоденні фізичні навантаження підтримують м`язи в тонусі і дають енергію на весь день.
• Вивчення нового, роздум, творчість – все це допомагає мозку залишатися молодим.
• Заряджатися позитивом, посміхатися не тільки іншим, але й собі.
• Отримання задоволення від процесу без прив`язки до конкретного результату.
• Прийняття себе та світу таким, яким він є.
• Бути веселим і активним.

Як зазначає автор, всі його герої їдять різноманітну їжу, не дотримуються дієт, але є один принцип, який їх об`єднує – помірність у їжі. Вони або зовсім не їдять м`ясо, або у вкрай невеликій кількості.

Але найголовніший продукт цього еліксиру – це повнота життя, отримання задоволення від того, що робиш і радість кожному дню.

Інші роботи автора

Серед інших книг, які принесли таку ж славу Володимиру, як і «Вік щастя», – «Захотіла і змогла», «Правила щастя», «Здоровіше будеш» і «Інша справа».

Всі його книги присвячені питанням щастя, здоров`я та реалізації людського життя. Герої його творів – реальні живі люди, які змінюють не просто своє життя, а світогляд багатьом людям. Їх приклади надихають і допомагають зробити перший крок на шляху до щастя.