"Родимка", Шолохов: аналіз твору
Роки Першої світової, революції і особливо громадянської війни стали випробовуванням для всіх жителів Росії. Дуже гостро відчуло на собі наслідки політичних подій козацтво. Волелюбний по натурі народ не міг примиритися з тим, що усталена століттями, налагоджене життя руйнується. Але найстрашнішим було навіть не це. Що стався між людьми розкол розвів по різні боки барикад колишніх сусідів, товаришів і членів однієї родини.
Багато уваги приділив зображенню жахів громадянської війни та аналізу її впливу на долі людей письменник М. Шолохов. Твір «Родимка», написане в 1924 році і поклала початок циклу «Донські розповіді», стало першим в його творчості, де була показана правда про той страшний час. А за роман-епопею «Тихий Дон», в якому письменник узагальнив весь матюкав по темі, письменнику було присуджено Нобелівську премію.
Особливості зображення козацтва Шолоховим
«Донські розповіді» стали важливою подією в літературі двадцятих років. Вони не були схожі на те, що створювалося в період становлення радянської влади пролетарськими письменниками. Потомствений козак і відмінний знавець побуту на Дону, М. Шолохов зумів відтворити в невеликих за обсягом творах неповторний колорит і самобутність укладу життя місцевого населення. Особливу увагу він приділяв моральним переконанням та ідеалам, спочатку заснованим на доброті і гуманізм, але перекресленим братовбивчої війною.
Ставлення до розповідей було неоднозначним. Багатьох бентежили натуралізм і нетрадиційність зображення громадянської війни, але саме це дозволило письменникові передати справжні масштаби трагедії. Саме цими принципами керувався при написанні оповідання «Родимка» Шолохов.
Короткий зміст твору: знайомство з Миколкою
Сюжет оповідання досить простий і будується в хронологічному порядку з невеликими відступами (ретроспективами) в минуле. Головний герой - Микола Кошовий, молодий командир ескадрону Червоної Армії. Миколкою звати вісімнадцятирічного хлопця бувалі козаки, які поважали його за сміливість і відвагу. Незважаючи на юний вік, він вже півроку очолював ескадрон і встиг за цей час розбити дві банди. У цьому велика була заслуга його батька, видного козака, «сгінувшего» ще на німецькій війні. Саме він прищепив синові відвагу, витривалість, любов до коней: уже в п`ять або шість років навчив сина триматися в сідлі. А ще від батька дісталася Миколці (і на цьому буде будуватися подальший аналіз твору Шолохова) родимка на лівій нозі, розміром з голубине яйце.
Зав`язкою сюжету стає принесене командиру лист зі звісткою про появу в окрузі білих. Необхідність знову виступати викликає у командира невеселі роздуми про те, як набридла йому військове життя: «Вчитися б ... а тут банда».
Доблесний отаман
На зіставленні двох сильних характерів будує оповідання «Родимка» Шолохов. Аналіз внутрішнього стану немолодого козака, 7 років не бачив рідної домівки, - наступна частина твору. Він пройшов німецький полон, служив у Врангеля, побував у Константинополі, тепер ось повернувся в рідні краї на чолі банди. Огрубів душею отаман за ці роки, відчуває, ніби точить його щось зсередини, не дає спокою.
Три дні йшла банда від ескадрону Миколки, потім розташувалася у мірошника, про що останній повідомив червоноармійцям. І ось вже мчить молодий сміливий козак на отамана. Його охоплене злістю ще безвусий вид і прагнення досягти мети - навіть куля його не зупинив - викликали озлоблення в отамана. До того ж бінокль на грудях ясно говорив про звання воїна. Підлетів до нього отаман, і від помаху шашки обм`якло молоде тіло. Досвід взяв верх над юнацької заповзятістю. Потім з панчохою зірвав старий козак хромовий чобіт з ноги, а під ним (неймовірно правдиво і емоційно сильно зображує цей епізод Шолохов) - родимка. Аналіз оповідання особливої гостроти досягає саме в цій сцені, що стала кульмінаційною в усьому оповіданні.
Головні герої як антиподи війни
У той же момент дізнався багато чого побачив отаман сина, стражданням і болем наповнилася його душа: «Ніколушка! .. Кровинушка моя! ..». Розгорнулася кривава боротьба розкидала по різні боки рідних людей, зробивши їх непримиренними ворогами. Не зумів батько пробачити собі вбивство сина - зціпив зубами «сталь маузера» і вистрілив. Так трагічно закінчив розповідь «Родимка» Шолохов.
Аналіз опису та поведінки героїв показує, наскільки противна була війна їх натурі, особливо Миколці. З п`ятнадцяти років йому довелося воювати, і у вісімнадцять він виглядав вже стомленим від життя людиною: з сіткою зморшок біля очей, сутулою спиною. Його мрії здобути освіту так і не судилося збутися. Єдиною світлою моментом залишилися для Миколки спогади про спокійне мирного життя, коли була жива ще мати, і батько не числився в зниклих. Ці ностальгічні картини дають зрозуміти, наскільки противна йому була сама по собі думка про необхідність знову йти в бій. Так на самому початку оповідання «Родимка» Шолохов (короткий зміст думок героя виглядає красномовно) дає зрозуміти читачеві, що війна - це щось протиприродне, чуже натурі людини. Мріє повернутися до мирного життя і як перш орати землю і старий отаман, все намагався заглушити не відпускає його тугу хмелем.
Художні деталі у творі
Незвичайною розмовною мовою і виразністю привертає твір «Родимка». Шолохов - проблематика оповідання пов`язана з цим безпосередньо - підсилює відчуття трагізму завдяки зверненню до яскравих фольклорним образам. Так двічі при описі отамана згадується вовк. Спочатку це яскраве, образне порівняння старого козака з «набедівшімся» ватажком зграї, стрімко йде вперед. Розмовне слово допомагає краще зрозуміти емоційний стан героя. Потім, напередодні смертельного бою, вовк на очах у людей вискакує з логу, прислухається і не поспішаючи йде назад. За традицією вовк символізував у народу голодного, розлюченого, зазвичай самотнього звіра, що викликає швидше жалість, ніж страх. Саме таким здається в оповіданні старий отаман.
Ще одного хижака вводить в оповідання «Родимка» Шолохов. Аналіз останньої сцени зі стерв`ятником, який увечері того ж дня, коли сталося вбивство, злітає з голови отамана і розчиняється в небі, наводить на думку про втомленою, понівеченої душі козака, що покидає тіло і підноситься вгору.
Ці деталі допомагають автору в ємною формі позначити, наскільки великі були страждання людини, вирваного з мирного плину життя і вимушеного ось вже більше 7 років займатися тим, до чого не лежала душа.
Життєвий досвід автора
Переконливість і натуралізм Шолохова при описі подій громадянської війни пояснюються тим, що в 1918-19 роках він опинився в центрі протистояння білих і червоних в районі Єланській столиці. Письменник став свідком невиправданої жорстокості і насильства як однієї, так і іншої сторони, а одного разу він навіть потрапив у полон до Нестора Махна, але після допиту його відпустили. З 1920 року Шолохов сам «служив і поневірявся по Донській землі». За його зізнанням, вони з бандами черзі ганялися один за одним.
Висновки, до яких підводить читача Шолохов
«Родимка» - повний зміст розповіді не може нікого залишити байдужим - змушує по-справжньому задуматися про те, що в складних умовах розрухи і непримиренної ворожнечі люди озлоблюються, забувають про гуманізм і співчуття. Автор не називає в цьому, та й в інших оповіданнях, правих і винуватих, так як в подібній ситуації їх просто не може бути. Громадянська війна стала загальнолюдської трагедією, про яку ніколи не слід забувати - на це хоче звернути увагу читача Шолохов. Родимка (аналіз оповідання підводить до такого висновку) стає символом непорушного кровного зв`язку: у Миколки вона така ж, як у батька. Отже, у протистоянні героїв (батько виховав гідного сина) немає переможців, це спочатку суперечить людській сутності.
Значення «Донських оповідань» Шолохова
Громадянська війна стала справжньою катастрофою, в результаті якої були начисто знищені моральні норми і зруйновані існували між людьми зв`язку. Це підкреслює оповіданням «Родимка» Шолохов. Аналіз вчинків і почуттів героїв є підтвердженням цієї думки. Перший твір задає тон всьому циклу, і перед очима читача одна за одною оживають страшні картини, що розповідають про невимірному людському горі. І хочеться звернутися до всіх живуть на землі: «Люди, одумайтеся! Якщо брат вбиває брата, а батько - сина, якщо всі навколо потонуло в морі крові, заради чого жити далі? »