Оповідання Чехова «Хірургія»: аналіз і короткий зміст

Вже понад 100 років шанувальники російської літератури мають можливість насолоджуватися читанням гумористичних і сатиричних оповідань А. П. Чехова. «Хірургія», «Хамелеон», «Товстий і тонкий», «Смерть чиновника» і багато інших творів показують ставлення письменника до морального потворності, втрати в людині людського. А. П. Чехов у своїх оповіданнях часто висміює дурість, невігластво та інші негативні риси характеру людей. При цьому письменник уміло спрямовує жало сатири не тільки на головного героя свого твору, а й на тих людей, які вступають з ним у конфлікт, будучи не в змозі мудро вийти з неприємної ситуації.

Короткі та змістовні розповіді - основна стезя А. П. Чехова

Оповідання Чехова «Хірургія» ще раз підкреслює думку численних літературних критиків щодо того, що письменник є майстром написання новел-мініатюр. На користь цієї думки говорить і ряд фраз, використаних у свій час письменником: «Мистецтво писати - це мистецтво скорочувати», «Стислість - сестра таланту», «Мова має бути простий і витончений» та ін. Чехов, як ніхто інший, умів коротко говорити про глобальні речі. Він за допомогою декількох штрихів міг дати вичерпну характеристику будь-якій людині.

А. П. Чехов ніколи не знайомив читачів з попередньою біографією героїв своїх оповідань, їх батьками або предками до того, як вони починали вчиняти будь-які дії, описані в новелі. Автор завжди починав розповіді з самого поведінки людини, її слів, думок і почуттів, пов`язаних з тим чи іншим здійснюваних їм дією. Опис зовнішнього вигляду головних героїв або обстановки - це найбільше, що можна знайти в оповіданнях Чехова. «Хірургія» не є винятком з цього правила. Однак ці описи не виходять за рамки того, що може побачити будь-яка людина, то є власна думка автора в них не фігурує, завдяки чому читачеві надається можливість сформувати власну думку про те чи іншому місці, героя або ситуації.

Короткий зміст «Хірургії»

Свою розповідь «Хірургія» Чехов починає зі згадки про те, що лікар земської лікарні поїхав одружитися, а його обов`язки з прийому хворих взяв на себе фельдшер курятини.

Першим пацієнтом фельдшера стає дяк Вонмігласов, яка страждає від сильного зубного болю і щиро сподівається на знання та вміння першого. Курятину, в свою чергу, запевняє пацієнта в тому, що хірургія - справа дріб`язкова, потрібні тільки знання і правильний підхід.

Однак, після того як він побачив зуб хворого і прийняв рішення про його видаленні, впевненості суттєво поменшало. Цей факт підкреслюється описом коливань фельдшера щодо того, який інструмент використовувати. Він не знає, чи вибрати йому щипці, ключ або козячу ніжку. Спочатку герой довго дивиться на інструменти, потім, узявши козячу ніжку, підходить до хворого, але через кілька секунд повертається і змінює її на щипці. Саме на це звертає увагу А. П. Чехов. Хірургія в результаті виявляється не такою простою справою, як здалося фельдшеру на перший погляд. Взявши щипці, він довго возився з зубом дячка, проте так і не зміг його вирвати. Розповідь закінчується тим, що дяк, натерпівся болю і злий, іде від фельдшера, докоряючи його.

Образ фельдшера в оповіданні

Курятина є одним з головних героїв оповідання «Хірургія». Чехов зміст оповідання наповнив описом не тільки поведінки героя, але і його зовнішнього вигляду. Варто відзначити, що виглядає фельдшер далеко не бездоганно. Негативний образ доповнює погано пахне сигарета, яку курятини тримає в руці.

Що ж стосується внутрішнього світу фельдшера, то тут на перший план виходить його зайва самовпевненість, самохвальство і марнослів`я. Таким способом він прикриває своє невміння і незнання. Він хвалиться перед дяком знайомством з поміщиком Олександром Івановичем Єгипетським, який був у нього на прийомі і не скаржився (на відміну від теперішнього пацієнта). В результаті дяк іде з сильним болем, а фельдшер так і не розуміє своєї помилки, а замість того, щоб вибачитися, він ще й називає його невігласом.

Образ дячка в «Хірургії»

Не менш важливе місце займає дяк Вонмігласов - другий герой, про якого оповідає розповідь «Хірургія». Чехов підкреслює малограмотність і дурість Вонмігласова. Адже дяк замість того, щоб відразу звернутися до лікаря, слухав різноманітні поради таких же невігласів, як і сам.

В оповіданні підкреслюється підлабузництво дячка, яким у ті часи відрізнялися нижчі верстви населення. Спочатку він хрестився, просфору приніс, нахвалював фельдшера - словом, поводився дуже «побожно». Однак не минуло й півгодини, як його поведінка змінилася на протилежну, він почав бажати Курятину всього найгіршого і навіть просфору з собою забрав.

Прототипи героїв «Хірургії»

Твір Чехова «Хірургія» має реальних прототипів. Брат А. П. Чехова неодноразово розповідав про те, як письменник під час своєї лікарської практики в Воскресенської лікарні спостерігав один випадок, який і ліг в основу розповіді.

Учасниками реальної ситуації були студент-медик, який замінює лікаря, і пацієнт, який звернувся в лікарню із зубним болем. В ході прийому недосвідчений студент довго намагався вирвати зуб, проте зміг лише зламати коронку. В результаті розгніваний пацієнт вилаявся і пішов.

Аналіз «Хірургії»

Розповідь побудований на спілкуванні всього лише двох людей, які зустрілися з волі долі в сільській лікарні, - фельдшера Курятина і дяка Вонмігласова. Однак їх виявилося цілком достатньо, щоб підкреслити такі негативні людські риси, як невігластво і самовдоволення, що і зробив А. П. Чехов. «Хірургія» є твором, у якому найяскравішою характеристикою героїв є їх мова. Вонмігласов, намагаючись показати свою «побожність», безліч звичайних слів переробляє на церковний лад. Фельдшер курятини в свою чергу підкреслює власну значущість, вживаючи величезну кількість медичних термінів, природно, не зрозумілих для простого дячка.

Однак, як тільки справа доходить до видалення зуба, стає зрозумілим, що курятина зовсім не такий досвідчений лікар, яким представив себе спочатку. Більше того, складається враження, що потрапив працювати в лікарню він абсолютно випадково і довіряти йому не можна. Закінчується оповідання Чехова «Хірургія», як і можна було очікувати, нанесенням шкоди іншій людині, яка, до речі, в результаті також виявляється не настільки набожним. Невігластво обох героїв підкреслюється їх промовою в кінці розповіді, яка від взаімноуважітельного тони перейшла до звинувачень і лайок.