Характеристика Тараса Бульби очима наших сучасників
«Тарас Бульба» - невеликий твір Гоголя, безумовно, одне з найяскравіших вражень від шкільної програми з літератури. Про що ж воно і чому було включено в програму?
З одного боку, це дивно, бо здається, що це зовсім не дитячий твір. Дійсно, про що воно? Воно про те, як до одного з козаків донського козацтва приїхали два сина. Він збирає їх і везе знайомити зі своїми товаришами, у стан.
«При війську» молоді розважаються вельми негожим за сьогоднішніми мірками способом, а потім козаки затівають військовий похід просто, щоб «розім`ятися». Воно осаджують місто без видимої на те причини, і відбувається безглузде кровопролиття.
Ось канва твору, який рекомендується для прочитання всім школярам. Виникає питання про те, що ж тут читати. Яка характеристика Тараса Бульби? Позитивний це герой або негативний? Ні в кого з тих, хто вдумливо читав цей твір, не повернеться язик сказати, що це негативний герой. Але що ж тоді приваблює в ньому? Адже він дуже ексцентричний, грубуватий, та до того ж ще й власного сина вбив! Наскільки така коротка характеристика Тараса Бульби вірна і повна?
Є, ймовірно, в ньому якісь дуже привабливі риси характеру, які переважують все перераховане і навіть змушують назвати все це впливом епохи. Безумовно, Тарас Бульба - герой. Характеристика Тараса Бульби неможлива без згадки про його любов до Батьківщини і до Бога. Ця любов виражається досить специфічно, але це цільне, щире почуття. Воно позбавлене будь-яких рахунків і думок про вигоду своєї або своїх синів.
До речі про синів. Якщо про Тараса Бульбу і зараз можна як і раніше говорити з теплотою, захоплюватися цілісністю його натури, подібної в чомусь першим християнським мученикам, то ставлення в Андрію, думається, в останні роки принципово змінилося. Ось перед нами два сина Тараса: грубуватий старший - Остап і більш витончений молодший - Андрій. З самого початку серці сучасного читача більше лежить до молодшого сина. Характеристика Остапа в повісті «Тарас Бульба» не надто приваблива. А Андрій розумніші, хитріші, душевно тонше і, до того ж, закоханий.
Але під час походу саме Андрій здійснює зраду. Вибачливо воно? Думаю, що, на жаль, думки розділяться. Поняття про зраду якось нівелювалося останнім часом. Воно зрозуміло і навіть зрозуміло, але не вибачливо.
Що ж змінилося в умах наших сучасників, що характеристика Тараса Бульби готова стати для нас негативною, а зрадник Андрій - майже герой? Куди пішли з нашої свідомості поняття про честь, гідність, порядності. Чому цінність людського життя встала на перше місце? І наскільки це правильно?
Передбачаю здивування читачів. «Звичайно, людське життя - найголовніше і найцінніше», - скажуть вони. Але тоді чому ж є щось, за що варто її віддавати?
Поки «Тарас Бульба» у шкільних програмах, поки характеристика Тараса Бульби обговорюється, поки з дітьми про це ще кажуть, не все ще втрачено для російської моральності.