Непримиренний Гоголь. Короткий зміст «Тараса Бульба» - лицарський виклик «мишачим душам»

Світ, створений Гоголем, колись заворожував великого Пушкіна. Не може він залишити байдужими і нас.

У особливою, епічної манері створив Гоголь повість «Тарас Бульба». Погляди на патріотизм, виховання дітей, товариство, служіння Батьківщині старого, загартованого в боях козацького полковника, роздумуючи над втраченим величчю Землі Руської, і сьогодні заслуговують на пильну увагу і повагу. Не дарма для сучасного класика кінематографа Володимира Бортка черговий висотою після Булгакова (екранізації «Майстра і Маргарити») став Гоголь. Короткий зміст «Тараса Бульба» російський кінорежисер розкрив максимально близько до першоджерела і задумом письменника. Вибір сценарію не був випадковим: актуальність повісті з часом лише зростає. Занадто багато на пострадянських просторах раптом з`явилося публічних малоросів і великоросів. Кожен з них намагається вибудувати своє особисте благополуччя і уявне велич, принижуючи опонента, але фактично принижуючи себе.

У художній епічної манері написав твір своє Гоголь - «Тарас Бульба». Короткий зміст повести навіть у гранично стислому вигляді досягає високої мети - показати товариство на Руській Землі як краеуголний камінь нашої державності. А вже що говорити про нескорочені варіанті твору! Меркантилізм у відносинах слов`ян як шкідливий внесене ззовні освіту Гоголь своєю повістю принижує, показує неспроможним, називає «бусурменські». Він викриває прагнуть підмінити приватною власністю («скиртами з хлібом», «табунами») і поневолюванням інших людей - споконвічний первозданний дух товариства, який і заклав основу Землі Руської.

Сюжет повісті нас занурює в «лицарський» XVI століття. Тарас Бульба, небідний і вельми гідна людина, зумів дати своїм синам Остапа й Андрія добротне прозахідний освіту. Що б зробили на його місці наші мільйонери? Вони б допомогли своїм дітям «прилаштуватися» на «хлібних» місцях в благополучних країнах. (Хоч і не наш сучасник Гоголь, короткий зміст «Тараса Бульба» спробуємо максимально співвіднести з сучасністю.) Однак мудрий козацький полковник відкликає їх на Батьківщину, для того щоб в служінні їй вони придбали сенс життя.

Батьківську школу військового мистецтва, його погляди на життя, народжені серцем, «навченим горем, працею, заповзятістю» повною мірою перейняв його старший син Остап. У нього дар полководця: він швидко оцінює ситуацію, розуміє і відчуває, де знаходиться ключовий напрямок удару, здатний переламати хід бою. Остап фактично рятує козаків Незаймайківського і Стебликівський куренів, швидким маневром відбивши у ворога гармати, вже готові дати залп картеччю. Шляхтичі, оточивши сміливця в нерівному бою, полонять його і, привізши до Варшави, публічно страчують, прагнучи попередньо тортурами зломити. Остап демонструє непохитну силу духу, вмираючи героєм. Його останніми словами є оклик до батька, чи бачить той його. Батько для нього другою після Бога. Старий Тарас, інкогніто прибувши до Варшави в надії підкупом звільнити сина, не може не відгукнутися з натовпу. Він пишається Остапом.

Але не такий молодший син отамана, Андрій. Хоч не образив його Бог ні статтю, ні військовими якостями, але він - людина емоцій, поривів. Закохавшись у польську панянку, Андрій відторгає ідею служіння, підміняє її меркантильними поглядами на життя, переходить на бік ворога. І про такий типаж слов`ян, які вважають, що там Батьківщина, де їм добре, розповідає Гоголь. Короткий зміст «Тараса Бульба» не може обійтися без розповіді про здійснення козацького суду і відплати відступникові. Полонивши Андрія в бою, Тарас Бульба власноруч виготовляє смертельний постріл в сина, попередньо кинувши йому в обличчя суворе звинувачення про продаж віри, «своїх».

Автор (якому, як відомо, геніальний Пушкін з радістю «подарував» сюжети і «Ревізора», і «Мертвих душ») у повісті «Тарас Бульба» принципово переступив Рубікон, що розділяє дві братські слов`янські гілки. Чи усвідомлював небезпеку подальшого посилення такої ворожнечі Гоголь? Короткий зміст «Тараса Бульба», відповідне класичним героїчного епосу, не може не вказати на глибину і серйозність осмислення цієї проблеми письменником. Він, образно кажучи, подібно легендарному королю Артуру, своєю повістю намагається розсадити слов`ян за круглий лицарський стіл, де кожен одно з усіма відповідає за Батьківщину всім, що у нього є. На жаль, так уже склалося в нашій історії, ми «подаємо руку на братство» лише в критичні, доленосні моменти, «бідолашні», «б`ючи об поли руками», «схопився за голову». Чи не тому такими критичними моментами настільки рясніє наша історія?

Згоряє у вогні серце Тараса Бульби, козацького Короля Лір, волають до братерства, і сьогодні є потужною алегорією, волаючи обидві гілки російських людей відкинути всі несправжнє, наносне, меркантильний, повернутися до першовитоків - до товариству.