Короткий зміст "Муму" не передає суті

І.С. Тургенєв - письменник для обраних. Не кожен оцінить ніжну лірику його оповідань, коли прочитає "Записки мисливця" або "Дворянське гніздо".

"Муму" - розповідь Тургенєва, знайомий з дитинства кожному. Іноді його включають в шкільну програму, іноді читають дітям вдома, більшості відомо його короткий зміст. "Муму" - настільки ж відомий сюжет, як і байки Крилова, "Євгеній Онєгін" Пушкіна. Герої "Муму", можна сказати, стали народними. Навіть анекдоти про них є.

Тургенєв, "Муму": короткий зміст

Це розповідь про глухонімого двірнику, людину з обмеженими можливостями, як ми б зараз сказали. Герасим, так звуть героя твору, народився і виріс у селі. Але за наказом барині його перевозять в місто, щоб там він служив двірником. Герасим сильний, по-селянськи грунтовний, і тому вся челядь немаленького панського будинку його поважає. Та й сам Герасим знайшов собі прихильність: йому подобається прачка Тетяна. Але Герасим, хоч і сильний фізично, не може постояти за себе. Тетяну підмовляють прикинутися п`яною, і Герасим, фактично в силу інтриг, переживає своє перше розчарування.

Навіть короткий зміст "Муму" змушує гостро співпереживати Герасиму, а при читанні оригіналу сльози часто навертаються на очі. Герасим живе дуже самотньо. З цілком зрозумілих причин він ні з ким не спілкується, у нього немає справжніх уподобань, та й про нього всерйоз ніхто не думає. Але незабаром Герасим знаходить для себе ще одну прихильність: він рятує цуценя з води і бере собі його в якості вихованця.

Короткий зміст "Муму" не дає уявлення про особистість Герасима. Але в самому творі він постає, як людина відповідальна, відданий своїй справі. Герасим несе своє нелегкий тягар, що не скаржачись. Твір Тургенєва "Муму" (короткий зміст) - розповідь не тільки про Гарасима, а й про бездушність оточуючих. Наприклад, бариня не вважає Герасима людиною. Вона вирішує його долю, жартуючи, виходячи зі своїх примх і антипатій. Їй захотілося видати Тетяну заміж за п`яницю, вона і видала, їй не сподобалася собачка двірника, значить треба її втопити.

Для барині люди з челяді людьми і не є, вони, немов м`які дивани, мають існувати виключно для задоволення її власних бажань.

Чому ж Герасим топить собаку, чому слухається бариню? Це свідчить про небувалу покірності, про те, що він сам вважає себе негідним мати прихильності. Але потім він іде в село, проявляючи небачену на ті часи свавілля. Що це? Бунт проти такого ставлення до себе? Німий протест, спроба дати барині зрозуміти, що вона була не права? Це належить зрозуміти читачеві, а не тому, хто прочитав лише короткий зміст "Муму". Цікаво міркувати на цю тему на уроці літератури, але навряд чи представиться можливим зрозуміти психологію дворового, кріпосного людини. Він народився і ріс в абсолютно інших умовах, по-іншому був вихований, по-іншому усвідомлює себе. І людина нашого часу вже не зможе спроектувати на себе ситуацію Герасима. Люди, діди і прадіди яких були народжені вільними, не зрозуміють психології раба. Може бути, він порахував, що собака не варта життя, якщо барині вона не до смаку. Зрештою, повага до людини, як до особистості, характерно для вільних і розвинених людей. Але всі ці питання можна задати собі й осмислити лише після прочитання книги цілком.

"Муму" - пам`ятник епохи кріпосного права, варто прочитати цю розповідь і як історичне свідчення.