Короткий зміст: «Бежин луг» Тургенєва

Бувають такі літературні твори, щодо яких недоречно звучать слова «короткий зміст». «Бежин луг» Тургенєва - одне з них. Якщо порівнювати цю розповідь з живописним полотном майстра, то ви не побачите там щільних мазків насиченою олійної фарби, ретельно «виписаних» деталей. Все прозоро, швидкоплинно, як саме життя.

Не випадково таких змінюються, дорослішають персонажів підібрав у свою розповідь Іван Тургенєв. «Бежин луг» - це і вольниця, і величезний світ дитинства для хлопчаків: Вані (7 років), Іллюша (12 років), Кістки (10 років), Павлуші (12 років) і Феді (14 років). Окремими штрихами майстра індивідуалізує Іван Сергійович хлопців: Федя - стрункий, гарний хлопчик із заможної родини-Павлуша - зі звичайною зовнішністю, але з відчутною внутрішньої силою- підсліпуватий і горбоносий Іллюша закомплексований і ведений за своєю суті-Костя - задумливий і печальний- Ваня ж, найменший, статут, засинає, не беручи участь у розмові.

Письменник - безумовно, фаталіст, тому він художніми засобами створює романтичне відчуття неповторності і незворотності цього літнього вечора. Адже хлопці виростуть, стануть іншими. Чи не в цій грації «малюнка на піску» таїть розповідь своє короткий зміст ?! «Бежин луг» Тургенєва відобразив словами мисливця, волею випадку підслухав дитячий розмова біля багаття, цю ніч, відблиски полум`я, одухотворені обличчя маленьких оповідачів, що розвіваються на вітрі гриви коней, зірки, догоряють у них в зіницях. Пізніше враження скороминущість, «акварельні», посилиться від того, що, читаючи міні-епілог розповіді, ми дізнаємося - Павло незабаром уб`ється, впавши з коня.

Проследуем ж за задумом розповіді, представивши його короткий зміст. «Бежин луг» Тургенєва починається з того, що оповідач «від автора», полюючи під Тулою в Чернському повіті, заблукав і до вечора вийшов на степовий простір. Він побачив вищеперелічених хлопців, вивели вночі коней пастися в степ (у нічний). Хлопчаки розповідали різні наївно-таємничі історії. Іллюша - про домовика, якого чув, ночуючи на паперовій фабриці. Костя - про зустріч тесляра Гаврила з русалкою. Іллюша - інфернальні «страшилки» про псаря Єрмила і про бабу Уляну. Іллюша - про Тришка, що є при сонячному затемненні. Все це хлопчакам здається загадковим і значним. Вже під самий ранок, промовивши ніч, вони намагаються визначити різницю між лісовиком і водяним. Костя оповідає про хлопчика, якого потягнув водяний. Тільки під ранок хлопці засинають. Формально вищепереліченої послідовністю історій автор визначає короткий зміст. «Бежин луг» Тургенєва, таким чином, постає своєрідною поемою в прозі - про природу, про дитинство, а в широкому сенсі - про красу Батьківщини.

Повернемося ж до аналогії оповідання Тургенєва з аквареллю, - легкої, скороминущої і тому - прекрасною. Твір не несе в собі документальності. У ньому немає аналітичних міркувань. Але воно, безумовно, несе в собі настрій. Дорослий читач напевно відчує тугу про те, що дитинство пройшло, і він знаходиться вже далеко від нехитрих і чистих хлопчачих мрій і фантазій, про те, що ні сховатися йому вночі степовій ковилового травою, що не вскочити посеред ночі на коня і не помчати по степу назустріч вітрі слідом за хлопцями. Йому стане сумно від того, що дитинство пішло, немов розтанув під ранковими променями сонця нічний туман.

Про розповідь Тургенєва «Бежин луг», напевно, можна сказати словами великого Пушкіна, що в ньому пронизливо відчувається «російський дух». І в описі нічний степи, і в приглушеному розмові хлопчаків невловимо і по-Тургенєвська гармонійно «Руссю пахне». Приблизно так само про Тургенєва писав Салтиков-Щедрін, який помітив, що після знайомства з творами Івана Сергійовича «легко віриться», «легко дихається», життя здається гармоничней і досконаліше.