М. Гоголь, «Невський проспект». Аналіз твору

Багато письменників, що творили в XIX столітті, зверталися у своїй творчості до теми Петербурга. Не є винятком і Микола Васильович Гоголь і його «Невський проспект». Аналіз цієї повісті - це, в першу чергу, вивчення образу цього міста і того, яким він постає перед нами у творі. Петербург - це воістину дивовижне місто, адже він був зведений наперекір усім законам природи за надзвичайно короткий термін, і з волі всього лише однієї людини. Протягом століть він був символом боротьби контрастів: злидні і благополуччя, краса і потворність - всі ці крайнощі якимось незбагненним чином уживалися тут.

Образ Петербурга у творі М. В. Гоголя

Найбільш видатні уми Росії з ранніх років прагнули до Петербурга, і саме в цьому місті завойовували статус кращих публіцистів, письменників, критиків і т. Д. Однак тут же вони стикалися обличчям до обличчя з нуждою і приниженням. Місто неначе засмоктує людей в болото показної розкоші, вульгарності і дурості. Центром і місцем, де зустрічалися ці, здавалося б, несумісні поняття, була головна вулиця міста - той самий Невський проспект.

Аналіз повісті М. Гоголя обов`язково приділяє велику увагу саме образу самого міста, яке ніби наділений своєю власною душею. Це не просто столиця, не просто мегаполіс з напрочуд гарними вулицями, величними палацами і мальовничій Невою. Петербург в уяві автора - це своєрідний ожилий велетень, який має своїм унікальним особою, вдачею, капризами і звичками.

Сотні людей щодня проходять по Невському проспекту. І вони також є власниками самих різних характерів. Гоголь окремо підкреслює, що, незважаючи на те що в будь-який час доби на проспекті можна зустріти величезну юрбу людей, між ними не виникає почуття єдності, якоїсь спільності. Єдине, що об`єднує всіх їх, - це місце зустрічі. Описуючи вулицю, автор говорить про те, що на ній створюється відчуття, неначе якийсь демон весь світ розкришився на безліч крихітних осколків і «без толку, без сенсу змішав разом».

Схожість доль і суперечливість характерів Пирогова та Піскарьова

Однак у міру оповідання в повість «Невський проспект», аналіз якої ми проводимо, включаються цілих два героя, яким автор приділяє пильну увагу. Перший - це поручик Пирогов, а другий - Піскарьов, «молода людина у фраку і плащі». Пирогову добре відомі закони сучасного світу. Він знає, що життя у величному місті багато в чому подібна грі в «рулетку». Але той, хто готовий постійно йти на ризик заради виконання найбільш сокровенних, безнадійних і навіть деколи безглуздих своїх мрій, зуміє підкорити його.

Поручик, слідуючи своїм переконанням, йде на ризик. У своєму програші він не бачить нічого незвичайного або трагічного і, не без впливу прохолодного вечірнього Невського проспекту, швидко справляється з обуян його «гнівом і обуренням».

Другий же герой - Піскарьов, той самий «молодий чоловік в плащі і фраку», намагається діяти так само, як його приятель. Його теж осягає невдача. Але для нього, відчуває себе самотнім і чужим в північній столиці імперії, така подія стає фатальним. Боязкий і сором`язливий по натурі художник, все життя носив у своєму серці іскри почуття, які завжди тільки чекали свого часу, щоб «перетворитися в полум`я», буквально довірив свою долю Невському проспекту. Аналіз твору «Невський проспект» - це аналіз двох схожих зовні, але зовсім різних за суттю своєю історій. Обидва героя ризикують всім, але Пирогов, для якого все, що відбувається - гра, не втрачає, по суті, нічого. Для Піскарьова ж це - життя. Людина, яка тонко відчуває світ, нездатний вмить зробитися грубим і черствим, перестати довіряти світові. Однак і швидко забути про те розчаруванні, яке він випробував з вини знаменитого проспекту, не може.

Що хотів показати, завершуючи «Невський проспект», Гоголь? Аналіз цієї повісті - це аналіз паралельно ведеться оповідання про двох персонажах, які є протилежностями один одного за характером і світовідчуттям. Читачеві ж такий контраст дозволяє глибше зрозуміти суперечливість самого Невського проспекту. Комічність ситуації, в якій опиняється поручик Пирогов, протиставляється трагічною долю бідолахи Піскарьова. Таким же чином атмосфера комічної вульгарності, характерна для Невського вранці, поєднується з трагічною вечірньої вульгарністю і брехнею. «... Він бреше повсякчас, цей Невський проспект», - говорить Гоголь.

Висновок

Крихітний вогник, що танцює перед очима, манить за собою і заманює в небезпечні мережі, - саме так прагне представити автор читачеві Невський проспект. Аналіз повісті змушує задуматися над глибоко філософськими питаннями. Для художника Піскарьова зустріч з Невським і його мешканцями стає фатальною, вона буквально спустошує його душу. На його очах краса світу перетворюється на ніщо, і сам по собі постає питання: «Якщо все це - примарний міраж, що в такому випадку реально взагалі?» І автор дає відповідь - реальним залишається сам Невський проспект, в якому вічна загадка поєднується з вічним обманом.