Що таке лібрето: історія терміна

Як не дивно, але якби ми запитали, що таке лібрето, жителя 17-18 століть, то він би з повною впевненістю відповів, що це книга! Дійсно, назва цього музичного терміну перекладається саме так. Раніше лібрето називали літературну основу опери, балету та інших драматичних творів. Ця брошура представляла собою якусь подобу сценарію, де було описано дію сценічної постановки. Але окремим літературним жанром йому було стати не дано, адже сюжет, описаний в книжечці, був тісно пов`язаний з самою оперою або мюзиклом. Вже пізніше цим терміном стали називати окремі музичні твори.

Історія лібрето

До середини 18 століття всі постановки в такому музичному ключі ставили, дотримуючись певної схеми. Це відбувалося через те, що більшість драматичних завдань були однотипні. Кілька композиторів у своїх творах могли використовувати один і той же лібрето. А ось у другій половині 18 століття з`явився навіть окремий вид діяльності - твір музичного супроводу. Лібретист повинен був придумувати вже індивідуальні сюжети, не схожі на попередні. Ця людина краще за всіх розумів, що таке лібрето, і, працюючи разом з композитором, готовий був запропонувати відповідні варіанти. Звичайно, було потрібно зрозуміти і передати початкову авторську ідею, характер драматичного твору. Можна сказати, що перед лібретистами стояло нелегке завдання - з`єднати воєдино вірші, музичну складову і дії героїв постановки. Наприклад, відомими майстрами цього жанру були Р. Кальцабиджи (його послугами користувався Глюк, працюючи над «Орфея і Еврідіки») і Так ЛОНТО (співпрацював з Моцартом, Чайковським, Римським-Корсаковим та іншими великими композиторами).

Що таке лібрето в 19 столітті?

У ці часи професійних авторів для написання літературних основ опер, балетів та оперет стали зміщати композитори. Правда, для того щоб розуміти, що таке лібрето і як їм доповнювати постановку, потрібний чималий творчий потенціал. Були в числі композиторів і ті, що продовжували співпрацювати з лібретистами, але довіряли їм уже виконання інших завдань. Людина, наприклад, повинен був підготувати тільки віршований текст.

Приклади постановок і їх автори

Основою для лібрето і донині є літературні твори, які переробляють відповідно до музичних і сценічними вимогами. Наприклад, цю особливість можна помітити при порівнянні «Пікової дами» Пушкіна та інтерпретації її Чайковським. Небагато твори цього жанру можна назвати автономними, тобто написаними спеціально для певної постановки. Відомо, що композитор Ріхард Вагнер до всіх своїм творам писав лібрето самостійно. Таким же талантом володів і Олександр Сєров, російський композитор. Він є автором лібрето опер «Юдиф» і «Рогнада», щоправда, останнє написано у співавторстві з театральним критиком Дмитром Аверкиева.

Актуальність жанру в сучасності

Сучасний музичний театр не стоїть на місці і активно пропонує глядачам нові жанри і постановки. Звичайно, найяскравішим нововведенням став мюзикл. Лібрето до даного жанру відрізняється незначно, адже ця музична постановка по суті «виходець» з американської оперети. Мюзикл в основі своїй теж є музичною інтерпретацією будь-якого літературного твору. Правда, в ньому більше театральності, доповненої хореографією, постановочними ситуаціями, особливою пластикою акторів. І, звичайно, головну роль у ньому грає музика, а значить, лібрето в цьому випадку отримує набагато більше значимості, ніж воно ж мало раніше в опереті.