Фотокореспондент андрей Стенін: біографія та причина загибелі

Робота журналіста завжди пов`язана з небезпекою. І напевно, найважчим випробуванням є вибір по совісті. Саме цей вибір, як правило, призводить в будь лицемірне час чесних людей на жертовний вівтар пожадливості. І фотокореспондент Андрій Стенін, безумовно, став однією з таких жертв.

Самородок з провінції

Майбутній журналіст Стенін Андрій Олексійович народився в республіці Комі, а саме в місті Печорі 22 грудня 1980. Його мама, котра стала вдовою в 2012 році, трудиться в державному Центрі гігієни та епідеміології на посаді фельдшера-лаборанта. Крім нього, дітей у сім`ї більше не було. Тягу до журналістики він проявив досить рано, тому питань з вибором професії у нього не було. Тому після закінчення вищого навчального закладу у себе на батьківщині Андрій Стенін в 2003 попрямував до Москви.

На жаль, великих подробиць про його життя до переїзду в столицю немає. У відкритих джерелах немає даних про його переваги, про те, як він вчився в школі, який інститут він закінчив і чим був продиктований вибір професії, а тим більше добровільні відрядження в гарячі точки, які за свою недовгу кар`єру він встиг побачити чимало.

Початок кар`єри

Приїхавши до Білокам`яної, він став трудитися в інформаційно-аналітичному виданні «Российская газета». Свою професійну кар`єру Андрій Стенін, біографія якого, на жаль, виявилося такою короткою, почав саме як журналіст і писав в рубрику «Суспільство». Після цього кілька років відпрацював на інформаційному інтернет-порталі «Газета.ru». Присвятити себе жанру документального фото він вирішив тільки через п`ять років з початку кар`єри. Роботи Андрія Стенина як фотокореспондент були головним чином присвячені надзвичайних подій, масових заворушень, судових розглядів і військових конфліктів.

Позаштатна робота

Андрій Стенін, фото якого володіють дивовижною здатністю вихоплювати саму сіль ситуації, протягом декількох років став досить затребуваним на ринку фотокорреспонденціі. Одночасно він був позаштатним співробітником великих міжнародних інформаційних агентств Reuters, Associated Press, France Press, російських агентств "РИА Новости" і "ІТАР-ТАСС", а також газети «Коммерсант». Андрій Стенін активно працював у найнебезпечніших гарячих точках останніх років: у Єгипті, Туреччині, Сирії, Лівії, Секторі Газа.

У штат агентства "РИА Новости" він влаштувався в 2009 році. У кінці 2013 року агентство було ліквідовано, відповідний указ був підписаний президентом Володимиром Путіним. На його основі було сформовано федеральне державне унітарне підприємство «Міжнародне інформаційне агентство" Росія сьогодні "». Андрій Стенін - журналіст, фото якого вже були відомі - був оформлений як спеціальний кореспондент новонародженого агентства.

Його роботи неодноразово відзначалися нагородами в області професійних досягнень. Свою першу нагороду він отримав в 2010 році, коли став лауреатом щорічної національної премії в галузі друкованих ЗМІ «Іскра». У тому ж році, а також трьома роками пізніше був у числі лауреатів конкурсу «Срібна камера».

Смертельна відрядження

З початком військових зіткнень на Південному Сході України чимало журналістів вирушило в чергову раптово виниклу гарячу точку. Серед таких сміливих і самовідданих був і Андрій Стенін, який відправився туди в травні минулого року. Виконуючи редакційне завдання, він трудився в Києві, а також у місцях безпосередніх збройних протистоянь - в Шахтарську, Маріуполі, Слов`янську, Луганську та Донецьку. Він пропрацював там приблизно три місяці, коли зв`язок з ним був втрачений. Останні робочі матеріали від нього надійшли 5 серпня минулого року. Відомо було лише те, що в останній поїздці його супроводжували Сергій Коренченко і Андрій Вячало, співробітники «Інформаційного корпусу» Донецької народної республіки (ДНР).

Зниклий безвісти

Вже наступного дня стали озвучуватися різні версії подальшої долі фотожурналіста. Самою очевидною і наполегливій була версія про викрадення співробітника російських ЗМІ силовиками України. Через три дні після зникнення Андрія Стенина агентство «Росія сьогодні», посилаючись на своє джерело на території східної України, оголосило про викрадення їх співробітника і офіційно висунуло звинувачення на адресу української Служби безпеки (СБУ). Міністерство внутрішніх справ країни відкрило справу за фактом зникнення фотокореспондента, проте пізніше Київ так і не знайшов підтвердження версії, що його дійсно захопили співробітники СБУ.

Тим часом його колеги теж почали пошуки слідів журналіста. Стало відомо, що Стенін не повідомила своєму керівництву конкретного маршруту свого пересування по Україні, і після отримання від нього останніх матеріалів у Москві ніхто не знав, куди він відправився. Колеги казали, що фотокореспондент взагалі любив свободу руху, не любив, коли хтось тиснув зверху, не любив перебувати в купі різномастих журналістів, яких буває вкрай багато під час прес-турів. Він любив свою роботу, був відданий їй, він прагнув виконувати її чесно. А виконання цих принципів не терпіло суєти.

Неоднозначна позиція української влади

Тим часом через тиждень в офіційних джерелах з`явилася інформація про те, що російський журналіст перебуває під арештом, що спецслужби України підозрюють його в пособництві тероризму. Про це 12 серпня заявив у своєму інтерв`ю радник українського Міністра внутрішніх справ Антон Геращенко. Проте вже дещо пізніше він обмовився, що у нього немає точної інформації на цей рахунок, що він лише припустив такий розвиток подій, а інтерв`юери - провідні латвійської радіостанції Baltkom - витлумачили його слова перекручено. Чиновник попросив журналістів більше не турбувати його цими питаннями. У відповідь на ці звинувачення чиновного особи радіо оприлюднило запис інтерв`ю.

Своє роздратування безперервні питаннями про долю російського журналіста пан Геращенко зрештою вирішив виплеснути в соціальну мережу. На своїй сторінці Facebook він зазначив, що фотокореспондент Андрій Стенін розшукується силами МВС, так само як і решта 300 чоловік, зниклі «за час дій терористів». На куди більш нестримані висловлювання пана Геращенко спровокував Володимир Краснов, більш відомий як пранкери (телефонний хуліган) під ніком Vovan222. Представившись помічником лідера ЛДПР Володимира Жириновського, він вивів розмову на тему журналіста. Чиновник, висунувши чергову версію, припустив, що журналіст загинув «зі своїми друзями-терористами» в околицях Шахтарська. Пранкери записав цю розмову і опублікував його розшифровку в мережі.

Розслідування

Перші припущення про можливу загибель журналіста з`явилися вже в двадцятих числах серпня, коли минуло звістка про знайдене тіло в околицях міста Сніжного, що недалеко від Донецька. Інформація з`явилася на сторінках періодичного видання "Комсомольська правда". З моменту його зникнення знаходилися в робочому відрядженні на Україні колеги почали його активні пошуки. Напасти на слід вдалося співробітникам «Комсомольської правди» Олександру Коцу і Дмитру Стешина. Саме цим журналістам вдалося встановити, з ким і куди саме попрямував Андрій Стенін перед своїм таємничим зникненням.

Однак і роботодавець журналіста, і російська влада просили не поспішати з повідомленнями, не робити поспішних публічних заяв і висновків, поки не надійде яка б то не була офіційна інформація з українського боку.

Тим часом співробітники "Комсомолки" повідомили, що, за їхніми даними, Стенін в компанії двох місцевих журналістів, яких, ймовірно, пан Геращенко і мав на увазі під «друзями-терористами», відправився в місто Сніжне, в зону бойових дій. За інформацією одного з ополченців вдалося встановити, що саме в той день українська регулярна армія обстріляла поїзд з автомашин на дорозі в Дмитрівку. Розстрілювали не тільки військових, а й машини цивільних. Остови згорілих машин були виявлені недалеко від Дмитрівки. Там же був знайдений Renault Logan, на якому, ймовірно, і пересувався в той нещасливий день російський журналіст.

В автомобілі знайшли останки трьох осіб, а в багажнику - професійну фотоапаратуру, об`єктиви, лінзи. За даними з відкритих джерел, машини спочатку були розстріляні з автоматів і кулеметів, а потім - з установок «Град». Було також встановлено, що після вбивства телефон журналіста кілька разів вмикається і вимикається, більше того, з нього хтось заходив на Facebook. Виявили тіло стверджували, що машину журналістів просто спалили, а обстріл «Градом» влаштували для заплутування слідів.

Акції підтримки

Тим часом світова громадськість проводила одну акцію підтримки за одною. Мітинги на підтримку зниклого фотокореспондента пройшли в Росії, Сербії, Великобританії, Мексиці та Аргентині. Громадськість проявила підвищену увагу до зникнення не першу російського журналіста на території України і вимагала від Києва не тільки офіційних заяв, але і рішучих дій з припинення свавілля по відношенню до трудівників пера. На підтримку заходів висловилися представники ОБСЄ, які згодом виїхали на місце виявлення тіла спільно з донецькими слідчими. Крім того, досить категорично висловилися представники Міжнародної федерації журналістів та міжнародної організації «Репортери без кордонів».

Саме агентство «Росія сьогодні» організувала акцію з вимогою звільнити журналіста. Крім того, в соціальних мережах були запущені теги FreeAndrew.

Російська версія

Офіційно загибель Андрія Стенина підтвердили третій вересня, через майже місяць після його зникнення. Генеральний директор МІА «Росія сьогодні» Дмитро Кисилев повідомив про його загибель, посилаючись на результати експертизи. Таким чином, з початку військового конфлікту за кілька місяців на Україні загинуло четверо російських журналістів.

Слідчий комітет Росії, який також провів своє розслідування, висунув свою версію події. СКР повідомив, що в Дмитрівку з міста Сніжного пересувалася колона машин з біженцями. Недалеко від пункту призначення колона, в якій були тільки цивільні, натрапила на озброєний загін, імовірно на 79-у окрему аеромобільну бригаду українських збройних сил. Слідство прийшло до висновку, що колона, що складається з десяти машин, була знищена обстрілом фугасними снарядами і з танкових кулеметів Калашникова. Военнослужаціе України наступного дня оглянули місце інциденту, де знайшли Андрія Стенина через пару тижнів, обшукали загиблих, знайдені речі забрали і ще раз обстріляли це місце з «Граду».

Громадськість вимагає

Андрій Стенін, фото якого в професійному співтоваристві називали одними з найбільш вражаючих, так і не встиг, на жаль, створити сім`ю. Після його смерті з його рідних залишилася тільки мама. Свої офіційні співчуття матері загиблого при виконанні професійних обов`язків журналіста президент Володимир Путін приніс у день офіційного сповіщення про загибель. Міністерство закордонних справ Росії, даючи оцінку події, назвало випадок зі Стеніну «черговим варварським вбивством», яке, на думку відомства, «справа рук українських силовиків». У своєму повідомленні відомство висунуло Києву вимога провести ретельне розслідування. Ряд міжнародних співтовариств, у тому числі ЮНЕСКО, виступили з аналогічною вимогою. Інформації про долю кримінальної справи за фактом загибелі спецкор у відкритих джерелах немає.

Андрія Стенина поховали 5 вересня в Москві, на Троєкуровському кладовищі. Під час поховання йому були віддані військові почесті: три залпи почесної варти. У цей же день Володимир Путін підписав указ, згідно з яким, журналіста посмертно нагородили орденом Мужності.

У цей же день у Нью-Йорку проходила фотовиставка, присвячена трагічним подіям на Україні. На відкритті заходу, де були представлені і фотографії Андрія Стенина у великій кількості, вшанували пам`ять журналіста.

Наприкінці літа 2014 року на просторах інтернету з`явився провісник, хтось Дмитро. Він веде свій відеощоденник на youtube.com. «Новий Нострадамус», як тут же охрестили його користувачі, висловив свою версію з приводу того, що буде відбуватися на території Східної Європи в найближчі три-п`ять років. У питаннях передплатників пролунав і питання, темою якого був Андрій Стенін, передбачення на його рахунок було розпливчастими. Зокрема, він спочатку повідомив, що його «немає ні серед живих, ні серед похованих». Як він пояснив пізніше, плутаність його видінь була пов`язана саме з тим, що тіло його згоріло.