Олег Дерипаска. Біографія. Особисте життя

Олега Дерипаску знають як алюмінієвого магната та одного з найбагатших людей не тільки Росії, але й світу. Про те, що це за людина, яке життя він прожив і як домігся того, що має, ми поговоримо в цій статті.

Початок кар`єри

Олег Дерипаска, чиє прізвище незмінно значиться серед найбагатших людей вітчизни, а в 2008 році навіть очолювала цей список, народився в 1968 році 2 січня в місті Дзержинську, що розташовується в Горьківської області. У 1985 році він вступає в МГУ на фізичний факультет. Навчання перериває на службу в армії, однак після цього закінчує ВНЗ, паралельно займаючись бізнесом. Компанія, в якій він почав свою кар`єру, називалася «Військова інвестиційно-торгова компанія». Олег Дерипаска займав у ній пост фінансового директора. Деякі джерела стверджують, що саме це місце допомогло йому встановити зв`язки, що дозволили добитися значного успіху в подальшому. Так чи інакше, але в 1992 році він стає генеральним директором підприємства «Росалюмінпродукт» і в цьому ж році реєструє ще дві алюмінієві компанії – в Красноярську і Самарі. Своє навчання в університеті Дерипаска Олег Володимирович закінчив тільки в 1993 році.

Друга освіта

Після закінчення інституту Олег Дерипаска підтримав процес активної приватизації Саянського алюмінієвого заводу. А в листопаді 1994 року зайняв крісло генерального директора сазана. Услід за цим він подав документи в Московський інститут народного господарства, який зараз відомий як Академія народного господарства. Друга освіта йому порадив отримати, якщо вірити наявними відомостями, колишній прем`єр-міністр Олег Сосковец. Диплом Олег Дерипаска отримав в 1996 році.

АКБ «Саяни»

Роком раніше, тобто в 1995-м, САЗ придбав акції банку «Саяни» – на той момент найбільшої в своєму роді компанії на території Хакасії. Це дозволило Олегу Володимировичу увійти до ради його директорів. Рік потому, якраз після закінчення інституту, Дерипаска доклав зусиль для того, щоб банк був оголошений банкрутом.

Політика

1995-1996 рр., Крім описаних подій, були відзначені підвищеним інтересом до політики, який став проявляти Дерипаска. Олег Володимирович надавав грошову допомогу ліберально-демократичної партії в період виборів до Державної думи 1995 року. А в Хакасії він підтримав Олексія Лебедя, способствовав його обранню на посаду глави республіки. Останній після своєї перемоги включив до переліку співробітників уряду деяких осіб з сазана.

Витіснення конкурентів

Саянский алюмінієвий завод розвивався досить успішно, як і особиста кар`єра Олега Володимировича. Наприклад, до кінця 1997 року він позбавився від інших провідних акціонерів заводу, витіснивши їх за допомогою додаткової емісії акцій. При цьому значну частку акцій він передав у власність держави. Цей крок, избавивший його від конкурентів в дільбі пирога, був ризикованим підприємством, оскільки незадоволені партнери могли не змиритися з таким поворотом справ. Щоб убезпечити себе, Олег Дерипаска почав їздити на броньованому автомобілі у супроводі охорони.

Розширення підприємств

1998 був для Олега Володимировича відзначений важливою покупкою – він придбав «Самарську металургійну компанію». Реструктуризація і скорочення числа робочих місць допомогли поставити підприємство на ноги. Втім, формально його все ж оголосили банкрутом, після чого на базі «Самеко» розпочав роботу новий Самарський металургійний завод. Розвиток підприємства йшло успішно, обсяги виробництва неухильно росли. Трохи пізніше губернатор Самари Костянтин Титов, з яким у Дерипаски склалися дружні стосунки, допоміг йому в придбанні «Авіакора». Колись це підприємство було одним з провідних у державі в галузі авіації, але до моменту покупки знаходилося на межі розорення.

Алюмінієва імперія

У 1999 році Олег Володимирович посів місце президента підприємства «Сибірський алюміній». А рік потому він зайнявся активним співробітництвом з Романом Абрамовичем. Двоє підприємців об`єднали частину своїх активів в холдинг, в результаті чого був зареєстрований «Російський алюміній», в якому Дерипасці дісталося місце генерального директора. Весь 2001 рік Олег займався тим, що активно скуповував акції алюмінієвих підприємств по всій країні. Взявши таким чином під контроль більше дев`яти заводів, він вирішив реструктурувати бізнес, щоб обійти антимонопольні обмеження. У кінцевому підсумку на їх базі було створено шість самостійних компаній.

Завершення партнерства з Абрамовичем

Компанія «Сибірський алюміній», яку очолював Дерипаска, була в 2001 році перейменована в «Базовий елемент». Рік потому він викупив у Абрамовича його частку акцій в «Руспромавто», а до 2004-го – половину акцій «Русала». Таким чином «Сібал» став власником ГАЗу, та партнерські відносини Дерипаски і Романа Абрамовича підійшли до кінця.

Розвиток автомобільного бізнесу

З цього моменту заповзятливий Дерипаска став консолідувати навколо Горьковського автозаводу різні підприємства, що функціонують в автомобільній галузі. Всього зібралося близько двох десятків компаній, об`єднаних в подальшому у відкрите акціонерне товариство «Російські машини». В області автопрому Дерипаска швидко вийшов на міжнародний рівень і мало не придбав величезний пакет акцій Magna International – найбільшого в світі канадського виробника автокомпонентів. Активи в підсумку перекупили американці, але «Русмаш» заявив, що все одно не має наміру відмовлятися від своїх намірів. Крім цього, Дерипаскою були придбані ліцензії для випуску деяких іноземних автомобілів і повністю викуплений британський автомобільний завод LDV Holdings.

Повернення в політику

Травень 2005 був відзначений тим, що Олег Дерипаска заявив про свої наміри балотуватися в Державну думу. Преса навіть писала про те, що він збирається зайняти губернаторське крісло. Втім, чутки виявилися помилковими, і ніяких дій в цьому відношенні Олегом Володимировичем зроблено не було.

Злиття «Русала»

Значний крок з розширення свого бізнесу був зроблений Дерипаскою в 2006 році, коли він домовився з Віктором Вексельбергом, главою «Сибірсько-Уральської алюмінієвої компанії», про злиття. У результаті «Русал» об`єднав свої активи з цим підприємством, крім того, в угоді взяло участь швейцарське підприємство Glencore. Дві третини об`єднаної компанії дісталося Дерипасці, а річний оборот підприємства склав 12000000000 доларів.

Спроба входження в нафтовий бізнес

З 2007 року Дерипаска робив невдалі спроби заволодіти нафтовою компанією «Русснефть». Справа була в тому, що за ухилення від податків на главу цієї компанії було заведено кримінальну справу, в результаті чого він захотів позбутися підприємства і вийти з бізнесу. Домовленість про продаж була досягнута і угода була вже практично завершена. Проте акції «Русснєфті» були арештовані, і Федеральна антимонопольна служба не дозволила угоді відбутися. У підсумку Дерипаска повернув до 2010 року контроль над підприємством у руки його колишнього господаря.

Майно Дерипаски

Про стан Олега Володимировича ходять легенди. У 2008 році він був визнаний найбагатшою людиною в Росії і 9 за рахунком у світі. Тоді журнал Forbes оцінив його майно в 28 мільярдів доларів. Олег Дерипаска, біографія якого рясніє серйозними поворотами і стрімкою динамікою, в період світової кризи втратив значну частину своїх коштів. Тому пізніше оцінки його стану значно різнилися. Пресою називалися куди більш скромні суми, ніж раніше, – від 3,5 до 16,8 мільярдів доларів.

Кримінал

Як і будь-який бізнесмен з 90-х, Дерипаска має репутацію підприємця, тісно пов`язаного з кримінальними структурами. Втім, жодних звинувачень в Росії йому не було пред`явлено. Однак не так давно був інцидент в Іспанії, де місцева влада звинувачували його в підтримці російської мафії і відмиванні грошей на суму 4000000 євро. Справа потім було передано в російську прокуратуру, де і виявилося благополучно зам`ято.

Благодійність

Дерипаска є власником одного з найбільших благодійних фондів в Росії, «Вільне справа», який містить на власні кошти. На сьогоднішній день фондом було проведено більше 500 програм, в ході яких було витрачено понад 10 мільярдів рублів.

Особисте життя

Олег Дерипаска і його жінки – це не найцікавіша частина його біографії, тому що в ній немає нічого особливого. Фактично відомо тільки про одну дамі, близької до Олегу. Звуть її Поліна – це законна дружина Олега Дерипаски. Достовірних відомостей про інших фавориток бізнесмена немає. Шлюб з Поліною відбувся в 2001 році. А сама вона є дочкою колишнього глави уряду Валентина Юмашева, з яким через цей союз поріднився Дерипаска Олег Володимирович. Справжнє прізвище його дружини, таким чином, – Юмашева. Познайомилися вони на прийомі у Романа Абрамовича за часів партнерських відносин двох підприємців. Тесть Олега пізніше уклав шлюб з дочкою Бориса Єльцина. Тому родина Олега і сім`я покійного екс-президента – родичі Олега. Дерипаска один час був вкинуто в скандал з приводу розлучення з Поліною у зв`язку з її романом з Олександром Мамутом. Однак подружжя спростували всі ці чутки. В даний час підростають діти Олега: Дерипаска Петро, що народився в 2001 році, – син. І дочка Марія, що з`явилася на світ двома роками пізніше. Іноді в медіапросторі виникають питання з приводу того, яка справжня прізвище, яку носить Дерипаска Олег Володимирович. Справжнє прізвище його, проте, і є Дерипаска. Відбувається вона від старого російського слова «деребеніться», що означає «дряпати», «бити». Крім того, так називали на території України за колючки чортополох. Пізніше це слово служило прізвиськом агітаторів за колективне господарство, яке їм давали заможні селяни-кулаки.