Володимир Потанін: біографія, особисте життя

У цій статті мова піде про біографії одного з найбагатших людей світу. Це наш співвітчизник, уродженець Москви – Володимир Потанін.

Народження, освіта

Народився Володимир 3 січня 1961 в столиці СРСР в сім`ї торгового представника Радянського Союзу в Новій Зеландії. Після закінчення середньої школи вступив на економічний факультет МДІМВ, який закінчив у 1983 році.

За «доброю» традицією прихильників конспірологічних змов, прийнято вважати, що практично всіх успішних, багатих і впливових людей в Росії і в світі відрізняє єврейська національність. Володимир Потанін також нерідко характеризується як масон, агент сіонізму і так далі. Проте реальних підтверджених відомостей про семітських коренях Володимира Олеговича немає. Володимир Потанін, біографія, національність і особисте життя якого є відкритою інформацією, офіційно вважається російським.

Початок кар`єри

Трохи пізніше після закінчення інституту Володимир Потанін придбав членство в Партії КПРС і працював інженером у Союзхімекспорт. Тривало це до 1990 року, коли молодий чоловік перейшов на роботу в МБЕС – Міжнародний банк економічного співробітництва. А вже в 1991 році він зайняв місце президента Зовнішньоекономічної асоціації «Інтеррос».

Перші кроки в бізнесі

У 1992-1993 Володимир Потанін був віце-президентом, а після і президентом банку МФК, який сам же і створив. З 1993 року він зайняв президентське крісло АКБ «ОНЕКСІМ Банк». З 1995 року в засобах масової інформації активно обговорювалися заставні аукціони, які проводив Потанін. Він вказував, що переслідував цим дві мети, які полягали в знаходженні ефективних власників для підприємств і в залученні коштів у скарбницю. У ході цих аукціонів Володимир Потанін через МФК і «ОНЕКСІМ Банк» придбав державні акції «Сибірсько-Далекосхідної нафтової компанії», «Норильського Нікелю», «Новоросійського морського пароплавства», «Новолипецького металургійного комбінату» і «Північно-західного пароплавства».

У 1996 році Потанін став віце-президентом Асоціації фінансово-промислових груп. У тому ж році він брав участь у зустрічі тодішнього президента Російської Федерації Бориса Єльцина з групою політиків і банкірів, результатом якої стало заснування аналітичної групи при виборчому штабі. Очолив групу Анатолій Чубайс. Через кілька місяців Володимир Потанін був нагороджений президентом за активну підтримку його виборчої компанії.

Справа про АвтоВАЗі

У серпні того ж 1996 року Потаніну довелося стати першим заступником голови уряду Російської Федерації. У його обов`язки входило здійснення курирування економічного блоку. Міністр економіки вітав це призначення, так само, як і голова Центробанку. Одночасно з цим він брав участь у справі про банкрутство АвтоВАЗу. Величезний зовнішній борг (близько трьох трильйонів рублів) загрожував закриттям підприємства, однак цього вдалося уникнути.

Підстава «Інтерроса»

У березні 1997 року Володимир Потанін був звільнений з посади першого заступника голови уряду, а в травні знову очолив «ОНЕКСІМ Банк». У «Нових вістях» з`явилася інформація про те, що Потанін прийняв рішення балотуватися на пост президента в найближчих виборах. У квітні 1998 року він покинув «ОНЕКСІМ Банк», щоб очолити холдинг «Інтеррос», об`єднує під собою «Норнікель», «СИДАНКО» і ФПГ «Інтеррос». У наступну весну ряд ЗМІ писали про те, що промислова діяльність компаній цього холдингу забезпечувала більш 4% ВВП Росії і приблизно 7% від усього обсягу експорту.

Розвиток кар`єри і піднесення

Липень 1998 запам`ятався, крім усього іншого, тим, що Володимир Потанін, біографія якого рясніє контактами з політичними структурами, виступив з різкою заявою щодо влади з приводу економічної ситуації в країні. У числі іншого він назвав політику уряду «знущанням» над народом і підкреслив, що якщо в терміновому порядку не почати вирішувати економічні проблеми держави і не реорганізувати механізми соціального захисту, то в країні може встановитися диктатура або що завгодно інше.

У 2001 році під керівництвом «Інтерроса» був створений концерн «Силові машини». Компанія об`єднувала в собі ряд підприємств, таких як Ленінградський металевий завод, Завод турбінних лопаток, «ЛМЗ-інжиніринг» та інших. У цьому ж році він знову увійшов в урядові структури. Володимир Потанін контакти свої з державною владою зміцнив через членство в раді з підприємництва при уряді Російської Федерації. Потім він через «Інтеррос» здійснив продаж низки нафтових копаній, після чого фактично покінчив з нафтовим бізнесом.

У 2003 році Потанін був обраний в якості голови Національної ради з корпоративного управління. Завдання цього органу полягали в тому, щоб підвищити етико-бізнесовий рейтинг Росії. У цьому ж році він брав участь у форумі, що об`єднував прихильників і однодумців правлячої партії. Крім того, липень цього року було відмічено дуже великою угодою, в результаті якої «Інтеррос» викупив всі комерційні структури Олександра Смоленського. У їх число входила група банків і кілька інших компаній. Газета «Комерсант» оцінила цю угоду як найбільше в історії вітчизняної банківської системи поглинання одного холдингу іншим у даному секторі.

У 2005 році Володимир Потанін знову виступив з критикою уряду. Цього разу приводом послужили високі адміністративні бар`єри і критичний рівень корупції, отчого серйозно страждає розвиток середнього та малого бізнесу. Крім цього, Потаніним був відзначений факт занадто нав`язливого поведінки уряду в сфері економіки. У цьому ж році Потанін став членом Громадської палати, в якій став головою комісії, що займається питаннями волонтерства та благодійності.

У 2007 році в «Інтерросі» оголосили про початок серйозної реструктуризації, в результаті якої Потанін мав припинити співпрацю зі своїм основним партнером Михайлом Прохоровим, який до того часу обіймав крісло гендиректора «Норильського Нікелю». За умовами програми, Прохоров, завершивши ряд поточних проектів, повинен скласти з себе повноваження керівника, продавши при цьому у власність «Інтерроса» свою частину акцій в цій компанії. Потанін, зі свого боку, продає всі активи низки енергетичних і водневих компаній «Інтерроса» Прохорову з тим, щоб він зміг згодом створити власну компанію.

Нагороди та благодійність

До 2006 року стан Потаніна досягло позначки в 6,4 мільярда доларів. Він активно займається благодійністю. Зокрема, виділяв власні кошти на розвиток Ермітажу. Крім того, на пожертвуваний їм мільйон доларів Музейний фонд Росії зумів викупити «Чорний квадрат» Малевича, оперативним розпорядником якого став Ермітаж. Потанін вкладав кошти в установу Православного гуманітарного університету та ряд інших церковних проектів, за що отримав три церковні нагороди – орден святого князя Володимира II і III ступеня і орден преподобного Сергія III ступеня. Але ще задовго до цього, в 1995 році, він був одним із засновників «Фонду єдності православних народів». Коментуючи свій стиль благодійності, він зазначав, що держава повинна припинити дивитися на благодійників як на злочинців, які намагаються спокутувати свої злочини.

Всіма благодійними програмами займається спеціальний фонд, який заснував Володимир Потанін. Адреса цієї установи: Москва, вулиця Велика Якиманка.

У 2007 році Потанін став першим бізнесменом, якого удостоїли французького ордена мистецтв і красного письменства. Цю нагороду йому вручили за заслуги в розвитку міжкультурного діалогу між Росією і Францією. Пізніше Потанін активно підтримував розвиток готельної інфраструктури в Сочі і будівництво спортивних об`єктів до готуються Олімпійським іграм.

Володимир Потанін: особисте життя

На закінчення скажемо кілька слів і про особисте життя цієї людини. Насамперед зазначимо, що він одружений, і вже вдруге. Перша дружина Володимира Потаніна – Наталя Миколаївна – прожила з ним близько тридцяти років. Однак у лютому 2014 роки вона офіційно з ним розлучилася з ініціативи самого Володимира, у якого на той момент були тривалі стосунки на стороні. Через кілька місяців після розлучення він уклав новий шлюб. Його нинішню дружину звуть Катерина, і вона молодша за свою попередницю на чотирнадцять років. Наскільки відомо, у неї є дочка Варвара, батьком якої є Володимир Потанін. Діти його від першого шлюбу – двоє синів і дочка – з ним зв`язку не підтримують. Він відмовився залишати їм спадок і після розлучення позбавив своїх нащадків роботи у власній комерційній структурі. Дочка Володимира Потаніна Анастасія та син Іван є багаторазовими чемпіонами Росії з аквабайку. Анастасія також тричі завойовувала титул чемпіонки світу в цьому виді спорту.

Інші факти

Потанін говорить англійською та французькою мовами. Вільний час воліє проводити активно, тому нерідко відвідує гірськолижні курорти, а також грає у футбол і теніс. Потанін багато подорожує. Крім цього, у переліку його улюбленого проведення часу значаться шахи та доміно. У 2006 році він придбав досвід телеведучого. Можливість цю йому надав канал ТНТ, підписавши з ним контракт, згідно з яким Потанін повинен був вести реаліті-шоу «Кандидат».