Юрій Куклачов: "я не дресирувальник, я - клоун"

На думку більшості глядачів, Юрій Куклачов – вже давно не рядовий клоун, що вміє знаходити спільну мову з кішками, а ціла філософія добра і гумору. Його хитромудрі постановки змушують аплодувати всіх, і все тому, що він вміє працювати з вихованцями так, як не може ніхто з представників дресури. Нерідко Куклачова позиціонують як дресирувальника, але себе він гордо називає клоуном. Його шлях до слави і визнання був тернистим.

Факти з біографії

Родом Юрій Куклачов з Москви, а народився він 12 квітня 1949. Тато і мама майбутнього дресирувальника були простими робітниками. З юних років хлопчик мріяв кар`єрі клоуна. Кілька років поспіль він робив наполегливі спроби потрапити до циркового училища і щоразу отримував відмову, мовляв: «У тебе немає таланту». Однак ці слова Юрій Куклачов не сприймав як вирок: він вирішив всім довести, що виступатиме на манежі.

Отримавши шкільний атестат, майбутня зірка дресури став друкарем в одній зі столичних друкарень.

На шляху до слави

Майже щовечора після роботи він дивився уявлення, які організовував народний цирк в ДК «Червоний Жовтень». Там майбутній «приборкувач кішок» вперше почав осягати ази циркового мистецтва у прославлених майстрів: І.С. Фрідмана і М.М. Зінгера. Щоб стати визнаним, Юрій Куклачов довго і наполегливо працював: створював нові номери, незвичайні репризи. Природно, наполегливість у прагненні стати клоуном була відзначена його наставниками: йому запропонували брати участь в одному з концертних програм на манежі столичного цирку. Його чекав успіх: після цього дебютного виступу сімнадцятирічний Куклачов Юрій Дмитрович стає лауреатом Всесоюзного огляду художньої самодіяльності – дорога в циркове училище відкрита.

Крізь терни до зірок

Але незабаром зірку циркового мистецтва спіткало тяжке випробування: за кілька місяців до навчання студент серйозно травмує ногу. Реакція керівництва циркового училища була суворою: «Який з інваліда може бути клоун!» Але Куклачов так просто не здався. Будучи на милицях, він придумує і показує гумористичне уявлення, де він жонглює кільцями, м`ячиками і капелюхом.

Ще один яскравий і запам`ятовується номер, автором якого став Кулач, – це еквілібрист на котушках, де в якості останніх використовуються побутові предмети. Така унікальна робота студента циркового училища, звичайно ж, не могла бути не помічена педагогами. У підсумку він все-таки став випускником вищевказаного навчального закладу.

Жонглер і клоун-ексцентрик

Саме в цих жанрах протягом п`яти років після закінчення училища пропрацював Юрій Куклачов. Поступово у нього з`явилося усвідомлення того, що амплуа, в яких він виступає, – це не та стезя, про яку він мріяв, виходячи на манеж до глядача. Що ж стосується гумористичного жанру, то в його номерах була відсутня та «перчинка», що простежувалася у виступах клоуна Олега Попова, якому так хотів наслідувати Юрій Дмитрович. І тут сама доля визначила майбутню професію Куклачова. Одного разу на манеж вибіг маленький кошеня, який був підібраний циркачем неподалік від будинку. Граючи з смугастим вихованцем, Юрій Дмитрович зауважив, що той цілком може виконувати прості команди за тривіальну нагороду – ковбасу.

Дебют Куклачова з твариною

У 1976 році відбувся перший виступ Куклачова з Матроскіним. Нічого подібного до цього ніхто не робив, тому й дресирувальника, і його підопічного чекав небувалий успіх, причому не тільки в масштабах величезної країни, а й за її межами.

Наступні п`ятнадцять років він зосередився на професійній дресируванню кішок і колесив по всьому СРСР з номерами, в яких вихованці обов`язково брали участь. Вершиною його кар`єри як дресирувальника стає Театр Юрія Куклачова, на сцені якого режисер вже не один рік ставить повноцінні спектаклі. Цей незвичайний храм Мельпомени був відкритий в 1990 році: адміністрація міста виділила для цього окреме приміщення в кінотеатрі «Заклик». Примітний той факт, що в постановках задіюються не тільки кішки Куклачова, а й собаки.

Досягнення та нагороди

Юрій Дмитрович за довгі роки роботи з домашніми вихованцями отримав безліч регалій і нагород.

Ще далекого 1976 році йому вручили диплом «За гуманне ставлення до тварин і пропаганду гуманізму» і Золоту корону клоунів. Через деякий час він отримує статус посла доброї волі. У 1980 році «приборкувач кішок» вже лауреат Премії Ленінського Комсомолу та Заслужений артист Радянського союзу. Його постановка «Цирк в моєму багажі» приносить йому звання Народного артиста. Юрій Дмитрович пишається орденом Дружби народів, який йому вручили за створення котячого театру.

Куклачов як талановитий дресирувальник добре відомий за кордоном. Він регулярно гастролює у Франції, Німеччині, Аргентині, США, Японії.

Методи роботи

Цирк Куклачова – це приголомшливий світ котячої феєрії, якої густо просочений будь-який номер, створюваний маестро. Дотепер для багатьох залишається загадкою те, яким чином Юрію Дмитровичу вдається приручати містичне тварина. Журналісти регулярно намагаються вивідати у нього цей секрет. У відповідь дресирувальник заявляє: «Моя методика спілкування з кішками проста, як двічі два. Головне – це бути ласкавим з вихованцями і не проявляти по відношенню до них брутальності. Спочатку я граю з Барсиком і підмічаю всі його повадки і риси, його навички я розвиваю шляхом заохочення. Тільки доброта і увага до тварин допомагають мені в дресурі ».

Цього року куклачевскому Театру виповнилося 25 років. Ювілей ознаменувався прем`єрою вистави «Династія», в якому взяли участь майже всі члени сім`ї Юрія Дмитровича.