Сільвіо Берлусконі: біографія, політична діяльність, особисте життя

Цей неоднозначний, але, без сумніву, харизматичний європейський лідер має як армію противників, так і прихильників, що дозволило йому протриматися при владі майже 20 років. Володіє футбольним клубом «Мілан», володіє контрольним пакетом акцій компанії «Фінінвест», є власником банків, величезного медіа-холдингу – це все про Сільвіо Берлусконі. Біографія одного з найбагатших людей на планеті (118 місце за версією журналу "Форбс") дуже суперечлива, сповнена злетів і падінь, оглушливих успіхів і гучних розглядів, але, безумовно, дуже цікава.

Початок запаморочливої кар`єри

Його рідним містом є Мілан, де Сільвіо з`явився на світ 29 вересня 1936. Його батько, Луїджі Берлусконі, був банківським службовцем, а мати – Розелла Боссі – домогосподаркою. Пізніше у них народилося ще двоє дітей, Марія і Паоло. Сім`я мала досить скромні доходи, тим не менше зусиллями батьків всі діти отримали гідну освіту. Сільвіо Берлусконі закінчив з відзнакою католицький ліцей, а пізніше і Міланський університет, де навчався юриспруденції. За свою дипломну роботу він навіть отримав премію. Ще за часів студентства Берлусконі почав шукати можливість заробити собі на життя самими різними способами – від торгівлі всілякими товарами до виступів на круїзних лайнерах. Першу постійну роботу він отримав в будівельній компанії ще в 1957 році. Пізніше його настільки захопила ця розвивається сфера діяльності, що вже через 10 років він заснував свою будівельну фірму під назвою «Еділнорд». Справи йшли настільки успішно, що цьому бізнесу Сільвіо присвятив майже 20 років свого життя. У 1978 році він вже заснував свою холдингову компанію «Фінінвест».

Різноплановий бізнесмен

Але молодий підприємець також шукав і нові перспективні сфери діяльності. Їм був відкритий один з найперших супермаркетів в країні. Але по-справжньому успішним він став завдяки заснуванню першої мережі комерційного телебачення в Італії в 1980 році. Успішний бізнесмен став розвивати цей напрямок, здобуваючи і відкриваючи нові телеканали не тільки в своїй країні, але і по всій Європі, а також вкладав гроші в акції деяких друкованих ЗМІ. Його новим проектом стала рекламна компанія «Пубіталія`80». У той же час невтомного підприємця зацікавило і видавнича справа, що в підсумку вилилося в створення «Видавничого дому« Мандадорі », який у 90-х переріс у трест« Арнольдо Мандадорі едітора ». А в 1986 році одним з найуспішніших вкладень підприємливого італійця стало придбання футбольної команди «Мілан», яка завдяки йому вибилася в лідери.

Нові досягнення

До кінця 80-х років Берлусконі вже був одним із найбагатших людей Італії, до його будівельному холдингу, медіа-бізнесу та футбольному клубу в 1988 році додалася також мережа найбільших універмагів «Ла Станде». Трохи пізніше, вже в 90-х, Берлусконі заснував дочірню від «Фінінвест» компанію «Медіасет», основними напрямками якої є реклама, мультимедіа, телебачення і кіно. Мало хто знає про продюсерській діяльності Сільвіо Берлусконі. Фільми, які він спонсорував на початку 90-х, що не дуже відомі широкому загалу. це «Чоловічі клопоти», «Предки», «Середземне море», а також кілька серіалів. Але магнат не зупинявся на досягнутому, освоюючи все нові сфери підприємницької діяльності, наприклад, такі як страхування. У його активах також числяться різні фонди.

Вперед, в політику!

У 1994 році на світовій арені з`явилася нова фігура – Сільвіо Берлусконі. Партія «Вперед, Італія!» Спочатку була політичним рухом, стрімко завойовує популярність завдяки своїм новаторським ідеям і привабливою фігурі лідера. Основною ідеологією його стало злиття різних концепцій, таких як ліберальний соціалізм і демократичний популізм. Всенародну любов партія завоювала завдяки прихильності традиційним і католицьким цінностям. Сільвіо Берлусконі став прем`єр-міністром Італії, перемігши на виборах у березні 1994 року, а його правоцентристська «Вперед, Італія!» Отримала більше 40% голосів і сформувала коаліцію з іншими партіями. Одним із пріоритетних напрямків в його політиці став контроль міграційних потоків, переважно з Африки. Але його уряд не протрималося й року, коаліція розпалася через розбіжності, а Берлусконі пішов у відставку і після нових виборів у 1996 році перейшов в опозицію.

Два терміни поспіль

У 2001 році Сильвіо Берлусконі знову вирішив балотуватися на пост прем`єр-міністра з обширною передвиборною програмою, що включає в себе знову міграційні питання, численні реформи і збільшення рівня життя населення. На парламентських виборах того ж року рішучу перемогу здобула коаліція "Будинок Свобод", а Сільвіо знову опинився на чолі уряду. Але вже в 2002 році через введення євро в Італії рівень життя громадян знизився, незважаючи на передвиборчі обіцянки прем`єра. На своєму другому терміні Берлусконі взяв курс на зближення зі Сполученими Штатами і підтримав введення військ до Іраку. У якості підтримки союзників Італія також направила туди свій військовий контингент. Уряд Сильвіо Берлусконі протрималося при владі з червня 2001 року по квітень 2005 року і, незважаючи на розпад коаліції і подальшу відставку, виявилося одним з найбільш довгоживучих в італійській історії. Через того, що сталося урядової кризи голова ради міністрів знову повернувся на свій пост в кінці квітня 2005 року, і його знову сформоване уряд пропрацював ще цілий рік.

Опальний політик

Навесні 2006 року знову відбулися вибори. Завдяки своєму ж закону Кальдеролі, який автоматично залишає більше половини місць у парламенті за перемігшої партією, Сильвіо Берлусконі і його уряд лише трохи поступилися лівим, але цього виявилося достатньо, щоб програти. В результаті чого «Вперед, Італія!» Та її ідейний натхненник перейшли в опозицію і в 2007 році влилися в федеративну партію «Народ свободи». На виборах в 2008 році Берлусконі було висунуто безліч звинувачень у підкупі і тиску на пресу, але, незважаючи ні на що, харизматичний італійський лідер вже в четвертий раз опинився в кріслі Голови Ради міністрів. Однак різного роду скандали супроводжували весь термін правління Сільвіо Берлусконі. На нього було навіть скоєно замах у 2009 році. Обстановка загострювалася, особливо на тлі погіршення економічної ситуації в Італії, останньою краплею стала кримінальна справа, відкрита на прем`єр-міністра, тому в листопаді 2011 року він знову пішов у відставку. Розібравшись з гучним скандалом, опальний політик навіть вирішив повернутися в 2012 році, але програв вибори демократам і знову опинився в опозиції. У 2014 році він був засуджений за несплату податків, отримавши рік громадських робіт і заборона на участь у державній діяльності.

Особисте життя

Сильвіо Берлусконі і його жінки завжди були в центрі уваги громадськості та засобів масової інформації. На тлі безлічі романів і чуток обидва його шлюбу навіть не виділяються, тому як теж пов`язані з різного роду розглядами. З першою дружиною, Карою Ельвірою Делль`Ольо, все досить спокійно. Одружилися в 1965 році, у них двоє дітей, Марія Ельвіра і Пьерсільвіо. Пара розлучилася після того, як Сильвіо закохався в Вероніку Ларіо в 80-х, яка згодом стала його дружиною. Після 30 років шлюбу і народження трьох дітей – Барбари, Елеонори і Луїджі, а також безлічі скандалів з викриттям в невірності, подружжя остаточно розлучилися в 2014 році. Але без розглядів це був би не Сільвіо Берлусконі. Дружина вимагала належні їй за законом аліменти, а політик намагався всіма можливими силами зменшити суму. Колишнього прем`єр-міністра звинувачували у сексуальних злочинах, пов`язаних з неповнолітніми, але він був повністю виправданий в 2011 році. Нова кохана у Сільвіо з`явилася в тому ж році. Нею стала модель Франческа Паскалі. Що стосується цікавих фактів біографії Берлусконі: він удостоївся безлічі нагород та орденів різних країн, випустив три сольні альбоми, робив пластичну операцію, є членом масонської ложі, а також другом Володимира Путіна.