Сіоністи - хто це? У чому суть сіонізму?

Сіоністи - хто це? Давайте розберемося. Відбувається слово "сіонізм" від назви гори Сіон. Вона була символом Ізраїлю і Єрусалиму. Сіонізм являє собою ідеологію, яка виражає тугу за історичній батьківщині знаходиться на чужині єврейського народу. Дане політичний рух буде розглянуто в цій статті.

Коли зародилася ідея, яка лягла в основу сіонізму?

Ідея повернення до Сіону зародилася у євреїв в глибоку давнину, в часи, коли вони були вигнані з Ізраїлю. Сама практика повернення була нововведенням. Близько 2500 років тому з вавілонської діаспори повернувся єврейський народ в свою країну. Сучасний сіонізм, що склався в 19 столітті, таким чином, практику цю, не винайшов, а лише наділив стародавнє рух і ідею в організовану сучасну форму.

У декларації від 14 травня 1948 про утворення Держави Ізраїль полягає квінтесенція даного нас руху. У цьому документі йдеться про те, що єврейський народ з`явився в країні Ізраїль.

Його політичний, релігійний і духовний вигляд склався саме тут. Народ, згідно з декларацією, є вигнаним насильно зі своєї батьківщини.

Зв`язок між єврейським народом та Ізраїлем

Продовжуємо розглядати питання: "Сіоністи - хто це?" Не можна зрозуміти цікавить нас рух без з`ясування існуючої історичної зв`язку між Ізраїлем і єврейським народом. Вона виникла майже 4 тис. Років тому, коли Авраам оселився на території сучасного Ізраїлю. Мойсей в 13 столітті до н. е. керував результатом з Єгипту євреїв, а Ісус Навин захопив поділену між 12 Ізраїлевими колінами країну. У 10-11 вв. до н. е., в епоху Першого Храму, правили в державі монархи Соломон, Давид і Саул. Ізраїль в 486 році до н. е. був захоплений вавілонянами, які зруйнували Храм, а єврейський народ в більшості своїй був поведений в полон. Під проводом Неємії і Ездри в цьому ж столітті євреї повертаються в свою державу і засновують знову Храм. Так почалася епоха Другого Храму. Закінчилася вона із завоюванням римлянами Єрусалима і повторним руйнуванням в 70 році Храму.

Повстання євреїв

Після захоплення Іудеї в Ізраїлі проживало безліч євреїв. Вони підняли в 132 році повстання проти римлян під проводом Бар-Кохби. На короткий час вдалося їм знову утворити єврейське незалежну державу. Жорстоко придушене було це повстання. Вбито при цьому було, за свідченнями істориків, близько 50 тис. Євреїв. Однак і після того, як повстання було придушене, в Ізраїлі залишалися все ще сотні тисяч представників єврейського народу.

Після того як в 4 столітті н. е. в Галілеї знову почалося велике повстання, спрямоване проти римського панування, знову її вигнали маса євреїв з Ізраїлю, були реквізовані їхні землі. У країні в 7 столітті існувала їхня громада, чисельність якої становила 1/4 мільйона чоловік. З них десятки тисяч сприяли персам, які захопили в 614 році Ізраїль. Пояснювалося це тим, що євреї покладали великі надії на даний народ, оскільки перси дозволили їм в 6 столітті до н. е. повернутися з вавилонського полону в свою країну.

У 638 році н. е., після арабо-мусульманського завоювання, стало тающим меншістю місцеве єврейське населення. Це відбувалося в тому числі через примусової ісламізації. Разом з тим в Єрусалимі протягом довгого часу існувала досить велика єврейська громада. Захопили в 1099 році Єрусалим хрестоносці вчинили різанину, жертвами якої стали як мусульмани, так і євреї. Однак і тоді, коли різко скорочувалася в Ізраїлі чисельність жителів, представники корінного населення повністю не зникали.

Потоки імміграції

Окремі групи або члени месіанських рухів протягом всієї історії періодично поверталися або прагнули потрапити до Ізраїлю. Черговий потік імміграції в 17 і 19 століттях, тобто до виникнення сіонізму, призводить до того, що єрусалимська єврейська громада в 1844 році перетворюється на найбільшу серед інших релігійних громад. Слід зазначити і те, що хвилях єврейської міграції протягом усіх років (з кінця 19 і протягом всього 20 століття) передували більш спорадичні, менші за розмірами і не такі організовані потоки. Почалася сіоністська репатріація разом з міграцією в Ізраїль палестінофілов, а також членів руху Білу. Це сталося в 1882-1903 роках. Слідом за цим протягом всього 20 століття проходили нові хвилі репатріації, які влаштовували сіоністи. Хто це такі, ви краще зрозумієте, дізнавшись, у чому полягала основна концепція сіонізму.

Центральна концепція сіонізму

Слід зазначити, що в цьому русі центральне місце займає концепція, згідно з якою Ізраїль є реальною історичною батьківщиною єврейського народу. Проживання в інших державах - вигнання. Ототожнення з вигнанням життя в діаспорі - центральний момент думки цього руху, суть сіонізму. Отже, даний рух висловлює історичний зв`язок з Ізраїлем єврейського народу. Але вельми сумнівним є той факт, що воно виникло б без сучасного антисемітизму, а також переслідування в Новий час євреїв, які асимілювалися б, якби їм дали спокій.

Сіонізм і антисемітизм

Тобто сіонізм можна вважати реакцією на антисемітизм. Можна також бачити в ньому своєрідне антиколоніальний рух, для якого характерними були пригнічення і дискримінація, погроми і приниження, тобто положення підлеглого чужій владі меншини.

Важливо підкреслити в цьому зв`язку, що сіонізм - політичний рух, який є відповіддю на сучасний антисемітизм. Проте слід враховувати при цьому сотні років переслідування євреїв. Дане явище спостерігалася в Європі з давніх пір. Знову і знову європейські діаспори піддавалися вбивствам і переслідуванням з релігійних, соціальних, економічних причин, а також за расовими і націоналістичним. У Європі євреїв по дорозі в Святу землю (11-12 століття) різали хрестоносці, вбивали цілими натовпами під час епідемії чуми, звинувачували в 14 столітті в отруєнні колодязів, в епоху інквізиції спалювали на вогнищах в Іспанії (15 століття), вони ставали жертвами масової різанини, вчиненої в Україні козаками Хмельницького (17 століття). Були вбиті також сотні тисяч арміями Петлюри і Денікіна, що викликало сіонізм в Росії в громадянську війну. Зображення, представлене нижче, присвячене цим подіям.

Після Першої світової війни становище стало катастрофічним. Тоді вбивці прийшли з Німеччини, де євреї зробили найсерйознішу спробу асиміляції.

Цей народ протягом історії виганяли практично з усіх країн Європи: Франції, Німеччини, Іспанії, Португалії, Англії, Литви та Росії. Всі ці проблеми століттями накопичувалися, і до початку 19 століття євреї втратили надію на зміни у своєму житті.

Як ставали сіоністами лідери цього руху?

Історія сіонізму показує, що лідери руху в сіоністів перетворювалися часто після того, як стикалися самі з антисемітизмом. Сталося це з Мозесом Гесом, який був вражений в 1840 році наклепницькими нападками на проживали в Дамаску євреїв. Це сталося і з Леоном Пінскером, який після вбивства Олександра II (1881-1882) був вражений ланцюгом погромів, і з Теодором Герцлем (фото представлено нижче), який у якості журналіста в Парижі став свідком антисемітської кампанії, розпочатої в 1896 році у зв`язку з справою Дрейфуса.

Мети сіоністів

Таким чином, сіоністський рух головною своєю метою вважало рішення "єврейської проблеми". Його прихильники розглядали її як проблему безпорадного народу, національної меншини, у якого немає свого будинку і доля якого - переслідування і погроми. Отже, ми відповіли на питання: "Сіоністи - хто це?" Відзначимо одну цікаву закономірність, про яку ми вже згадували.

Дискримінації і хвилі імміграції

Існує тісний зв`язок між сіонізмом і переслідуваннями євреїв в тому сенсі, що більшість великих хвиль імміграції в Ізраїль незмінно слід було за дискримінацію і вбивствами в діаспорі. Наприклад, Першої алие передували в 80-х роках 19 століття погроми в Росії. Друга почалася після низки погромів в Білорусії і Україні на початку 20 століття. А третя стала реакцією на вбивства військами Денікіна і Петлюри євреїв в громадянську війну. Так проявився сіонізм в Росії. Четверта алія прийшла в 20 роки з Польщі, слідом за прийняттям законодавства, спрямованого проти підприємництва євреїв. У 30 роки, в П`яту алію, вони приїжджали з Австрії та Німеччини, рятуючись від нацистського насильства, і т. Д.

Висновок

Цілі і діяння сіоністів, таким чином, переслідували в основному завдання відновлення історичної справедливості. Це не расизм, оскільки дана ідея не постулює переваги одного народу над іншим, а також існування обраного народу або "чистої раси". Не можна також вважати світової сіонізм буржуазним рухом, так як брали участь у ньому всі класи і прошарки населення. У керівництві його дійсно знаходилися в основному люди, що мають буржуазне походження. Однак те ж саме можна сказати і про інші революційних рухах, в тому числі комуністичних і соціалістичних. Сіонізм не є "підступною" ідеологією, що спонукає іммігрувати в Ізраїль євреїв. Репатріюють лише ті з них, хто поділяє сіоністське бачення долі та історії цього народу.