Етнічні спільноти

Для процесу розвитку людства характерна одна закономірність. Проявляється вона в прагненні людей формувати спільності. Дослідники виділяють різні їх види. Так, існують професійні, групові, територіальні, етносоціальні, етнічні спільності. Останні два види вивчаються ентополітологіей.

Спільність в широкому розумінні являє собою сукупність людей, які об`єднані стійкими відносинами і соціальними зв`язками. Ця сукупність наділена певними ознаками, які надають їй своєрідність.



Етнічні спільноти, на відміну від інших, що формуються свідомо, створюються історично, незалежно від свідомості і волі людей. Ці сукупності виникають внаслідок потреб соціального розвитку та виробництва. Етнічні спільноти мали різну форму - від первіснообщинного стада людей до сучасних націй. У кожній з цих форм відображений рівень розвитку і характер соціального виробництва, виробничих сил, а також особливості взаємин і видів зв`язків в соціумі. Етнічні спільноти у своїх рамках разом з усіма життєвими процесами являють собою досить самодостатні замкнуті системи. Порівняно з іншими видами соціальних структур, такі системи розглядаються як глобальні.

Кожна така спільність являє собою якийсь "продукт" взаємодії суспільних відносин в конкретних історичних рамках. Відповідно до зміни умов існування змінюється форма і зміст системи. З розвитком цивілізації відзначається ускладнення спільності, формування внутрішньої структури. При цьому кожна наступна система переходить межі попередньої.



В етнології спільності прийнято розглядати як етносу. Процес утворення етносу має назву "етногенез". До розуміння сутності формування системи існує кілька підходів. У Росії тривалий період існувала і використовувалася як загальноприйнятої концепція про те, що народ (етнос) являє собою, головним чином, явище соціальне і підпорядкований законам, відповідно до яких розвивається суспільство. Визнання народностей (разом з іншими великими соціальними групами) населенням в країні дозволяє поширювати на них деякі закономірні, стійкі характеристики і якості, властиві великим соціальним об`єднанням.

До таких характеристик, зокрема, слід віднести:

  1. Освіта групових суспільних інтересів, які формують солідарність всередині системи.
  2. Здатність до соціально-демографічному самовідтворення. Ця здатність обумовлена наявністю біосоціальних механізмів, які впливають на історичний розвиток великих соціальних структур.
  3. Внутрішню неоднорідність. У великих соціальних об`єднаннях неминуче відбувається поділ на шари.
  4. Усередині кожної структури в тій чи іншій мірі відбувається формування і споживання матеріальних, духовних, професійних, промислово-самодіяльних та інших цінностей.
  5. Усвідомлення людьми, які відносяться до однієї великої соціальної групи, своєї приналежності до неї та її реальності.
  6. Самоврядність і керованість. Для великих соціальних формувань характерна наявність самоорганізаційної структури. Це забезпечується присутністю в групах важелів передачі інформації, розробки та реалізації цілей.

Необхідно відзначити тісний зв`язок понять "етнос" і "культура". При цьому велике значення у формуванні духовних цінностей має самосвідомість. Воно виступає в якості ознаки будь-якої соціальної структури. Не слід також забувати і про взаємозв`язок понять "мова" та "етнос". Всі зазначені ознаки утворюються відповідно до навколишніх умов і в сукупності дозволяють відрізняти одну соціальну групу від іншої.




» » Етнічні спільноти