ВВП на душу населення: методика розрахунку

Абревіатура ВВП розшифровується як валовий внутрішній продукт, який на сьогоднішній день є основним показником економічного розвитку. Даний коефіцієнт визначається з урахування ринкової ціни всіх створених товарів і послуг на території держави за період часу, який, як правило, дорівнює року. При зростанні показника з урахуванням інфляції можна говорити про зростання економіки, про збільшення обсягу сфери послуг і виробництва. Тому практично всі світові країни прагнуть до збільшення ВВП.

Крім загального, економісти оперують ще одним важливим показником - ВВП на душу населення країн світу, який розраховується діленням загальної вартості вироблених товарів (ВВП) на число населення тієї чи іншої країни. Цей показник в першу чергу використовується для адекватного порівняння економічного розвитку різних держав з урахуванням кількості людей. Наприклад, ВВП на душу населення Росія має в 2011 році на рівні 16 687 доларів. Країна займає 46 позицію в світовому рейтингу за оцінкою Світового банку.

ВВП на душу населення розраховують в доларах, при цьому враховується паритет купівельної спроможності валюти держави, іншими словами, в розрахунок приймають не курс національної валюти, а кількість послуг і товарів, які можна купити.

З ВВП на душу населення пов`язують ще один найважливіший показник - продуктивність праці. Однак у цьому випадку спосіб розрахунку дещо інший: виробляють поділ вартості всіх товарів тільки на кількість працюючих громадян, а не на все населення.

Деякі економісти критично ставляться до розрахунку ВВП на душу населення, вони говорять про нереальність даного показника. Суперечки викликає правомірність включення в розрахункову базу вартості послуг і товарів, які були вироблені на території держави компаніями, що мають головні офіси за кордоном.

Щоб уникнути розбіжностей, паралельно розраховують інший показник розвитку економіки країни - валовий національний продукт. Даний коефіцієнт враховує тільки ті послуги і товари, які справили організації, що належать до національному капіталу.

ВВП підрозділяють на потенційний, фактичний, реальний або номінальний. Останній показник виражається у цінах поточного року, реальний розраховують за цінами минулого року з урахуванням поправки на інфляцію.

Фактичне значення ВВП визначається при неповної зайнятості людей країни, а потенційне - при зайнятості всього населення повністю. Різниця індексів полягає у відображенні реальних можливостей економіки країни або завищених - потенційних.

Застосовують три методи визначення ВВП на душу населення: розподільний виробничий і кінцевого використання. По першому враховують суму факторного доходу (Прибуток організацій, отримання відсотків, орендна і заробітна плата). Даний метод включає доходи всіх суб`єктів господарювання, які проживають на території держави, які є резидентами і нерезидентами.

При знаходженні ВВП за допомогою виробничого методу використовується додана вартість. За допомогою одержуваного показника здійснюють грошову оцінку всіх вироблених послуг і товарів в країні за рік. За розрахункову базу приймають тільки додану вартість - різницю між доходами фірми і витратами проміжними (витратами на виробництво послуг або товарів). При цьому не можна двічі враховувати товари, що входять до складу кінцевого продукту.

Методологія кінцевого використання враховує витрати. В даному випадку ВВП визначає споживчі витрати населення, чистий експорт, витрати держави на послуги та товари, а також інвестиції у виробництво.