Паритет купівельної спроможності

Паритет купівельної спроможності являє собою співвідношення двох валют, засноване на вартості аналогічних товарів у різних країнах.

Можна припустити, що певний стандартний набір товарів в США коштує 25 доларів, а в Росії 500 рублів. У такому випадку, якщо взяти за основу паритет купівельної спроможності, то справедливо буде сказати, що при поділі 500 на 25 ми отримаємо курс 20 рублів за 1 долар. При відміну котирувань в тому чи іншому напрямку у торговців з`являється можливість продавати товари в іншій країні, отримуючи при цьому певну прибуток. При курсі, наприклад, в 30 рублів за долар, на кожній одиниці товару можна заробити 10 рублів. Результатом цього має бути один з двох варіантів: або порівнювання цін на товари, або зміна обмінного курсу.

Для виконання даної економічної моделі на практиці потрібне дотримання цілого ряду умов. Для початку тут мова йде про те, що витрати на переміщення товару з однієї країни в іншу мають бути якомога менше: відсутність митних зборів, максимально низька вартість транспортування, а також багато інших параметрів. Ще однією обов`язковою умовою є вільна конвертація валют один в одного, тобто повинна бути можливість обмінювати їх один на одного в будь-якому обсязі, при цьому не повинно бути валютного контролю, державного регулювання яких інших перешкод. Можна сказати, що ідеальні торговельні умови - це вкрай рідкісне явище, тому немає сенсу на практиці використовувати паритет купівельної спроможності, він служить тільки загальним орієнтиром, тобто напрямком зміни котирувань в майбутньому.

Гіпотеза, в основу якої закладено показник паритету, пов`язує динаміку курсу валют з зміна цінового співвідношення у відповідних державах. Вся ця теорія базується на тому, що міжнародна торгівля дозволяє згладити різницю в ціновому рух основних видів товарів у світовій торгівлі. Вартість таких у різних країнах повинна бути приблизно однаковою, при цьому виражатися вона повинна в якійсь одній конкретній валюті. Цілком очевидно, що такий механізм вирівнювання цін може діяти не по всіх послугах і товарах. При цьому у теорії паритету купівельної спроможності є емпіричне підтвердження. Вона працює, опиняючись вельми корисною при аналізі валютних курсів і цін в країнах, де спостерігаються досить високі темпи інфляції. В умовах гіперінфляції є майже повний збіг внутрішніх цін з курсами національних валют. Важливо розуміти, що кореляція динаміки валютних курсів і співвідношення рівнів інфляції в різних країнах існує в довгостроковому плані.

Паритет купівельної спроможності і теорія, заснована на ньому, не знаходить достатньої кількості підтверджень в короткостроковому плані, особливо це стосується країн, де рівень інфляції досить низький. Середньозважене цінове співвідношення, яке розраховується на основі різних товарних кошиків у двох країнах, протягом ряду років може не відповідати рівню валютного курсу, а також його динаміці. Однак підтвердження даної теорії в довгостроковому періоді виявляється достатнім для того, щоб говорити про такий чинник, яке справляє вплив на курси валют, як торговий баланс країни, тобто про взаємозв`язок торгового балансу і динаміці курсу.

Існує й таке поняття, як паритет валют. Воно пов`язане із співвідношенням між двома валютами, яке зазвичай встановлюється у порядку, прописаному в законодавстві. Раніше цей показник грунтувався на золотому запасі країни, а тепер в його основу закладаються дещо інші відомості.

Якщо говорити про те, де використовуються дані показники, то можна сказати, що вони досить корисні для розрахунку ВВП за паритетом купівельної спроможності. Завдяки йому можна більш точно порівняти економіку двох різних країн.