Справедливість - це цінності, регламентовані суспільними нормами

Цілком просте і очевидне поняття, таке, як справедливість, тлумачиться завжди по-різному, навіть в українського народу є своя приказка про те, що в кожній хаті є своя правда! Виникають суперечки, йде боротьба, особливо між політичними партіями. Справедливість - це вельми делікатна тема, яка вимагає акуратного і зваженого підходу, щоб не зачепити і не ущемити чиїхось прав та інтересів.

Справедливість - це законність, саме такий переклад має з латинської мови слово «justitia», яке підкріплюється символом Феміди із зав`язаними очима, що тримає в руках терези. Природно, справедливість - це невід`ємні права окремої людини, соціальних груп щодо їх становища в суспільстві, якийсь баланс між їх соціальними правами і зобов`язаннями, які вони також повинні виконувати. У разі невідповідності, це вже оцінюється несправедливістю.

Західна філософія і психологія більш індивідуалістична, кожна людина дбає про свій комфорт, в пріоритети ставить особисті цілі і бажання, відповідно, у нього самоідентифікація відбувається на основі власних потреб. У той час як традиційна східна філософія просуває і віддає перевагу колективним цінностям. Там індивід ідентифікує себе як частина соціуму, тільки потім розглядає свої інтереси.

Тема соціальної справедливості вкрай актуальна в суспільстві і вимагає обговорення, а не замовчування. Для конструктивної розмови необхідно визначити конкретні вимоги до всіх соціальних інститутів як економічним, так і політичним, для того щоб максимально наблизитися до ідеалу соціальної справедливості. В першу чергу необхідні інституційні зміни, які дуже важливі, тільки тоді принцип справедливості буде життєздатним.

Перший крок - це політична модернізація. Формування свідомо нової політичної культури серед учасників і безпосередньо нову якість учасників даного політичного процесу. Повинні, нарешті, з`явитися такі обов`язкові критерії, як відповідальність, мужність і чесність, необхідно хоч іноді згадувати про інтереси і права виборців.

Важливим моментом є соціальна активність інтелігенції, тільки тоді ми зможемо побороти соціальну апатію, байдужість і соціальну роз`єднаність, інтелігенція не повинна бути осторонь і спостерігати мовчки.

Другий крок - це конкретні інституційні зміни для скорочення соціальної нерівності. Основна загроза в тому, що вже явно саме соціальне розшарування, поділ країни на дві частини, де більшість живе погано, а друга частина, так звана еліта, демонстративно ні в чому собі не відмовляють, народжуючи питання про те, завдяки яким доходам вони купують собі предмети розкоші.

Третій крок - це справедлива суспільна оцінка заслуг діяльності кожного члена суспільства. Наприклад, пенсійна реформа - один з критеріїв оцінки соціальної справедливості. Підняття престижу цілого ряду професійних каст - це теж соціальна справедливість, а не бажання кожного другого бути політиком, злодієм в законі або олігархом.

Четвертий крок - це соціальна справедливість в рамках світової глобалізації. Важливо дотримуватися балансу інтересів між усіма державами і націями, що не оголяти всіляке сучасну зброю і зберігати мир на Землі.

Олександр Солженіцин писав про те, що заощадження свого народу - головне завдання російської держави. А основою заощадження є тільки соціальна справедливість.

Важливо знати, що соціальна справедливість - це міць, яка консолідує й об`єднує народ нашої країни. У разі відсутності національної консолідації та злагоди, може бути й мови про розвиток і модернізацію в суспільстві. Основою справедливості є плід зусиль спільної праці людей.

Щоб остаточно визначитися з даним поняттям, наведемо слова відомого американського психолога, який говорив, що справедливість - це співвідношення внеску людини з його доходом, тобто друга має бути пропорційно першому, і це є справедливо. Важливо відзначити, що цей дохід не дорівнює прибутку сусіда чи іншого індивіда.