Біла гігантська акула - найнебезпечніша морська хижачка

Гігантська біла акула очолює список найбільш небезпечних мешканців морських глибин. Саме її кровожерливість надихнула кінематографістів на створення безлічі фільмів жахів - так з`явилися «Щелепи», «Відкрите море», «Червона вода» і цілий ряд подібних картин. Ця гігантська акула вважається людожером, що не зовсім вірно. У неї немає мети ловити саме людей, вона просто полює на своїй території і нападає на будь-яку відповідну жертву.

Давайте ближче познайомимося з цією небезпечною хижачкою. Отже, біла гігантська акула відноситься до сімейства оселедцевих акул. Її легко впізнати за значним розмірам, серповидному спинному плавці і страхітливим щелепам з двома рядами гострих трикутних зубів. Мешкають акули в основному у відкритому океані, але запросто можуть підпливти впритул до берега.

Незважаючи на те, що цей вид називають білою акулою, вона виглядає скоріше темно-сірою або коричневою. А ось живіт у неї і правда сніжно-білий - це добре видно, коли вона вистрибує з води під час полювання.

Біла гігантська акула - за деякими відомостями - може досягати до 15 метрів в довжину. Але це скоріше легенди, ніж правда. Найчастіше зустрічаються особини по 5-6 метрів в довжину і вагою від 600 до 3000 кілограм. За розмірами вони поступаються лише нешкідливим китовим і звичайним гігантським акулам.

Харчуються білі акули не тільки іншими морськими мешканцями, але й власними, більш дрібними і слабкими родичами. Особин до двох метрів вони можуть проковтнути цілком, а більш велику здобич розривають на шматки, оскільки жувати їжу вони не вміють.

Біла гігантська акула нападає на свої жертви (в тому числі і на людей) завжди по одному з трьох сценаріїв.

Перший, і найпоширеніший, варіант - це одиничний укус, після якого акула йде і більше не повертається. Найчастіше це трапляється в каламутній воді, тому деякі вважають, що такий вид нападів відбувається помилково. Ще одне пояснення одиничних укусів - це агресивний захист території, коли акула не голодна, а просто проганяє «конкурента» зі своєї ділянки.

Другий варіант - біла гігантська акула плаває навколо своєї жертви, поступово звужуючи кола, потім наближається впритул і кусає. Одним укусом вона не обмежується, а повертається знову і знову, розриваючи поступово жертву на шматки.

Третій варіант (найрідкісніший) - раптова атака, без будь-якої підготовки.

В арсеналі хижачки є всі три способи нападу, але зіткнення з нею далеко не завжди закінчується для людини трагічно. Вчені з США зібрали більше трьохсот свідчень того, що акули, швидше, випадково нападають на людей, а потім залишають їх з легкими пораненнями і незначними укусами.

Не так давно біля берегів ПАР стався випадок, коли на 15-річного серфінгіста напали відразу дві білі гігантські акули. Це в жаху спостерігав з берега його брат. Яке ж було його здивування, коли хлопець вийшов на берег живим і майже неушкодженим - у нього лише трохи постраждали пальці на руці. Чому акули його не з`їли - до цих залишається для біологів загадкою.

Згідно фактам, біла гігантська акула найчастіше нападає саме на серфінгістів, набагато рідше - на окремих купальщиків або на човни. Вчені пояснюють це тим, що з морських глибин обриси дошки для серфа разюче нагадують морського котика - улюблені ласощі акул.

Незважаючи на всю свою міць і гадану невразливість, біла гігантська акула занесена в Червону книгу, адже у всьому океані налічується не більше 3500 особин. Живуть вони в теплих водах помірних і субтропічних широт, а найчастіше їх можна зустріти біля лежбищ котиків і тюленів, тобто на півдні Африки, біля берегів Австралії і в затоці Монтеррей, що в Каліфорнії.