Політичний плюралізм: основні підходи до розуміння

Категорія «політичний плюралізм» має досить широке тлумачення, причиною такого є цілком з`ясовне властивість самої політики, яка трактується, як на буденному, так і на науковому рівнях, теж дуже широко. Серед цього розмаїття трактувань і інтерпретацій плюралізму, можна виділити одне властивість, що об`єднує всі підходи до розуміння плюралізму як такого - принцип політичного плюралізму виступає повним запереченням політичного монополізму в житті суспільства.

Різноманітність і різнорідність елементів політичного життя і організації суспільства є одним з ключових його параметрів, але зовсім не єдиним. Політичний плюралізм передбачає і ряд інших ознак, які прямо або опосередковано пов`язані і взаємодіють один з одним і виступають в сукупності характеристиками плюралізму як політичного явища.

Наприклад, політичний плюралізм бачить в конкуренції і суперництві політичних еліт і лідерів не тільки прояв демократичний принципів організації влади, а й ресурс, який стимулює розвиток різноманіття політичних інститутів суспільства, які, в свою чергу, будуть відображати інтереси найбільш широкого соціального кола людей. Таке різноманіття сприяє і більш якісної конструкції влади, саме при такій моделі забезпечується ефективне застосування системи балансів владних повноважень, стримувань, взаємоконтролю і взаімоотчетності.

Суттєвою ознакою, який включає в себе політичний плюралізм, є автономність і рівноправність політичних інститутів суспільства на соціальному рівні. Тільки коли кожен член суспільства, незважаючи на приналежність до якого-небудь політичного інституту, буде вільний у політичному виборі, тільки тоді в суспільстві в цілому створюються необхідні умови для розвитку політичної творчості мас, раціонального пошуку найбільш ефективних шляхів розвитку для всього суспільства.

Політичний плюралізм припускає також відмова від насильства і диктату, як форм ведення та організації політичної взаємодії між агентами політичної діяльності. Дозвіл політичних суперечностей і конфліктів на основі плюралістичного підходу передбачає можливість вирішення проблем тільки мирними засобами. При цьому завжди визнається можливість знаходження компромісу, консенсусу, але, навіть якщо такий варіант неможливий, обов`язковими принципами політичної взаємодії залишаються терпимість до політичного опонента, взаємна повага особистості.

Інституціональним проявом плюралізму в будь-якому суспільстві є багатопартійність. Під нею розуміється легальне дію на політичному полі в рамках закону, двох і більше політичних партій, що представляють інтереси будь-яких соціальних верств суспільства. При цьому не треба змішувати багатопартійність як систему організації політичної влади в країні, коли вона виступає, наприклад, тільки як вимушений захід деяких політичних сил, створення блоку чи коаліції заради утримання влади.

Крім того, загальновизнано, що багатопартійні системи більш ефективні з точки зору вироблення раціональних підходів до формулювання перспективних завдань розвитку всього суспільства. Хоча й вони не ідеальні. Численні приклади організації політичного життя в країнах Заходу, дають можливість переконатися в тому, що при формальній декларації політичного плюралізму в цих країнах, багато незалежних політичні агенти просто не в змозі не тільки отримати владні повноваження і формальні атрибути влади, але не можуть навіть отримати доступ до засобам масової інформації, щоб публічно висловити свої політичні погляди та уподобання.