Політичний режим - природа розуміння

Серед категорій політології одне з центральних місць займає поняття політичний режим. Перш ніж розглядати зміст даної категорії, слід зробити одне застереження, без якої з`ясування сутності політичного режиму буде помилковим і науково необґрунтованим.

Справа в тому, що політичний режим органічно пов`язаний з такою найважливішою категорією політичної науки, як політична система. В рамках повсякденного мислення, в публіцистиці та інших навколонаукових трактуваннях склався певний стереотип розуміння політичного режиму як чогось, що має явно оціночний характер. Тобто, якщо говорять про що-небудь позитивному в політичній реальності, наприклад, про політичну систему, яку необхідно піднести читачеві (слухачеві) позитивно, як правило, в контексті вживають поняття політичної системи.

І інший підхід, при описах політичних реалій з заданно негативним ставленням, використовується категорія політичний режим. Цей погляд абсолютно помилковий, він не має нічого спільного з науковим підходом до політологічному аналізу. Справа в тому, що сучасна політична наука трактує політичну систему в двох значеннях. В рамках одного з них політична система являє собою реально існуючий механізм реалізації влади в тій чи іншій державі, на тому чи іншому рівні.

Відповідно до загальноприйнятих ознаками політичні системи класифікуються, і однією з найпоширеніших класифікацій є виділення демократичного типу політичної системи, авторитарного і тоталітарного. Протягом свого існування політична система може перебувати в різних станах, тобто, бути більш демократичною або набувати рис авторитарно-тоталітарного типу. Так ось, саме таке конкретне стан політичної системи конкретної держави в конкретний історичний період і характеризує категорія - політичний режим. При цьому вона не несе ніяких оціночних навантажень, а лише фіксує стан політичної системи даного суспільства в конкретний момент часу. Наприклад, ми довгий час жили в рамках радянської політичної системи, яка була практично незмінною протягом усього свого історичного часу. Однак, в залежності від того, хто стояв при владі, і яка політична атмосфера формувалася в суспільстві, ми виділяли режим «відлиги» (М. Хрущов, сталінський режим, режим застою (Л. Брежнєв), режим перебудови (М. Горбачов).

Виходячи з даного підходу, режим виступає похідним явищем від політичної системи і розуміється як певна сукупність конкретних параметрів політичного, ідеологічного, економічного і соціального укладів, що забезпечують здійснення влади в даному суспільстві в даний час.

Протягом становлення сучасного політичного знання, сформувався досить адекватний і, в якійсь мірі, універсальний перелік критеріїв, за якими здійснюється класифікація політичних режимів. Однак ключовим принципом при класифікації того чи іншого режиму є розуміння того, що він відображає властивості політичної системи, а тому до нього можуть і повинні застосовуватися ті ж методики виділення типів, які використовуються в класифікації політичних систем.

Основні сучасні політичні режими класифікують на підставі таких критеріїв, як міра здійснення влади, способи рекрутування влади, характер взаємодій влади і суспільства, властивості заборон, які існують в суспільстві, роль ідеології, тип політичного лідерства, роль партій, місце органів придушення в системі влади та інші. Відповідно до цих критеріїв, найбільш часто прийнято ділити політичні режими на демократичні, тоталітарні й авторитарні. Слід мати на увазі, що немає практично жодної політичної системи, яка б існувала в «чистому вигляді», тобто володіла характеристиками якогось одного типу режиму. Як правило, всі існуючі в політичній реальності режими мають інтегративний характер і поєднують в собі ознаки різних типів.