Борис Єльцин: роки правління
Борис Єльцин, роки правління якого припали на складний, мабуть, період у новітній російській історії, отримує сьогодні самі неоднозначні оцінки з боку політиків, журналістів і самого суспільства. У цій статті ми згадаємо основні сторінки «лихих дев`яностих» в історії нашої країни.
Президент Борис Єльцин: роки правління
Логічним наслідком горбачовського курсу, яке проявилося в децентралізації влади як в суспільній сфері, так і в адміністративній в столицях національних республік, став розпад Радянського Союзу. Біловезьку угоду, остаточно і документально оформила мирне розлучення республік щодо всебічного згоди і створення неформальної дружньої організації - СНД, підписував з боку Російської Федерації вже Борис Єльцин, роки правління якого послідували за цим актом.
Перша половина 1990-х років ознаменувалася небаченим до цієї пори зростанням злочинності, божевільною інфляцією, стрімким зубожінням народу, появою нової категорії населення - так званих нових росіян, а разом з ними і катастрофічно численним зростанням збіднілих громадян. Приблизно таким був підсумок перших років правління нового президента.
Логічним наслідком плачевних процесів стало зростання опозиційних настроїв у суспільстві та підтримка альтернативних політичних сил. Їх оплотом в 1993 році став Верховна Рада, де зосередилися і комуністи, і націоналісти. Протистояння опозиції і глави держави ускладнювалося ще й тим, що президент Росії Борис Єльцин під час шокової терапії 1992 отримав вкрай широкі повноваження, що дозволяли йому цілком легітимно розпустити парламент. На думку ж парламенту, термін цих повноважень вже повинен був закінчитися, оскільки вручалися вони лише на період необхідних рішучих дій в перші два роки незалежності. Це протистояння закінчилося відомим фактом: розстрілом будівлі парламенту і цілковитої перемогою президента.До цих пір ця подія удостоюється самих різних оцінок: для когось це доконаний державний переворот, для когось рішуче вирішення ситуації (без якого країна поринула б у багаторічний бардак і кривавий хаос політичних протистоянь), яке реалізував Борис Єльцин. Роки правління цієї людини, крім іншого, відзначені і чеченською війною, яка досі викликає бурхливі емоції в серцях наших співвітчизників.
Перша половина 1990-х видалася для цієї республіки ще більш важкою, ніж для всієї іншої країни: повна відсутність федерального контролю призвело до рішучого зубожіння населення, зростання злочинності, справжнім етнічним чисткам і формуванню тут радикально налаштованих антиурядових сил. Недооцінка цих сил призвела до того, що замість швидкого вирішення чеченської проблеми конфлікт затягнувся на багато місяців, забравши життя безлічі солдатів строкової служби і викликаючи всебічно засудження дій федеральних органів. Але саме підписання перемир`я у вигляді Хасав`юртівських угод і повернення солдатів додому не в останню чергу дозволило Борису Миколайовичу виграти свої наступні вибори в 1996 році.
Борис Єльцин: роки правління на другому терміні
На жаль, Хасавюртівські угоди так і не принесли заспокоєння ні Чечні, ні решти Росії. Вони лише відклали проблему, вирішувати яку довелося вже наступному президенту. Мабуть, найбільшим епізодом другого терміну правління першого президента став фінансовий дефолт в країні. Складно однозначно судити, чи була тому виною економічна політика та укази в роки правління Єльцина. Справа в тому, що економіка держави прямо залежала від нафтового експорту, і падіння цін на нафту стало головною причиною краху вітчизняної економіки.
Як би там не було, з відходом першого президента Росії пішла ціла епоха з її катастрофами, а й із закладеним фундаментом до подальших, нехай і не таким значним, позитивних зрушень.