Леонід Ілліч Брежнєв. Роки правління

Леонід Ілліч Брежнєв, роки правління якого припали на так звану епоху застою, не викликає у співвітчизників таких гарячих суперечок, як Сталін або навіть Хрущов. Однак і ця особистість викликає досить суперечливі оцінки, а відповідний період залишив самі різні враження в суспільній свідомості.

Леонід Брежнєв. Роки правління СРСР

Сьогодні цей період пов`язується, насамперед, з товарним дефіцитом у легкій промисловості та наростаючим відставанням Союзу від головного західного конкурента в важкою. Леонід Брежнєв, роки правління якого припали на 1964-1982 рр., Навіть при владі опинився незвичайним для тих часів шляхом. У попередні сорок років існування Радянської держави було складно уявити, що його лідер може бути усунений з поста за допомогою бюрократичних механізмів. І Ленін, і Сталін, незважаючи на суперечливість оцінок своєї діяльності, були фігурами такого масштабу, що зміна влади могла здійснитися і здійснилася лише після їх смерті. Кінець тоталітаризму в державі, і в тому числі партійним чисткам, поклав Микита Хрущов. Чимало цьому сприяв XX з`їзд КПРС в 1956 році. Держава більше ніколи не мало такого масштабного та одноосібного лідера. Як результат, Хрущов був зміщений партійним рішенням у 1964 році. Його наступником став Леонід Брежнєв, роки правління якого почалися з рішення пленуму ЦК КПРС. Цей період став апогеєм розвитку Радянської країни і одночасно початком її краху.

Леонід Ілліч Брежнєв. Роки правління і тенденції у внутрішній політиці

Сьогодні цю сторінку вітчизняної історії прийнято називати застоєм, згадуючи нестачу товарів першої необхідності та стагнацію економіки. Справедливості заради варто відзначити, що в числі перших політичних рішень Леоніда Ілліча на посту стало розгортання економічних реформ. Діяльність Олексія Косигіна, розпочата в 1965 році, була спрямована на переклад планової економіки частково в ринкову колію. Істотно була розширена самостійність великих господарських підприємств держави, були введені інструменти, що забезпечують матеріальне стимулювання працівників. І дійсно, реформа стала давати блискучі результати. Перша п`ятирічка брежнєвського періоду стала найуспішнішою за всю історію країни. Однак реформатори так і не довели свої починання до кінця. Реформа, яка передбачала економічну лібералізацію, що забезпечила очевидні результати, не була підкріплена суспільного і політичного лібералізацією. Запровадження ринкових механізмів на великих господарських об`єктах не було доповнене лібералізацією самих ринкових відносин в країні. Власне, половинчастість реформ визначила уповільнення темпів розвитку вже на початку 1970-х років. До того ж у цей час в Сибіру виявляються родовища нафти, сулівшіе легкі доходи скарбниці, після чого державні лідери остаточно втрачають інтерес до реформування економічного і суспільного життя. Надалі все більше наростають широко відомі тенденції «закручування гайок» (масові розстріли ніколи не повторилися, однак будинку душевнохворих стали притчею во язицех), зниження рентабельності виробництва, коли промисловість вимагала все більших вкладень, але давала все менше результатів. Все більше проявляється незбалансованість державного господарства. Необхідність інвестувати ресурси в важку промисловість негативно позначається на легкій, виливаючись у сумнозвісний товарний дефіцит.

Л.І. Брежнєв. Роки правління і тенденції у зовнішній політиці

Крім внутрішніх проблем, незважаючи на всі зусилля, все більше стають очевидними промахи на міжнародній арені. Якщо в хрущовську епоху, незважаючи на всі її безглузді епопеї, СРСР на рівних говорив з США в період Карибської кризи і був першим в освоєнні космосу, то в 1969 році американці вперше випереджають Союз у висадці на Місяць. Останнім гучним успіхом вітчизняної космічної програми стала перша успішна висадка космічного апарату на Марсі. Всі інтенсивніше починається бродіння і в дружніх республіках соціалістичного табору. Період застою в чималому ступені заклав проблеми, які відверто проявилися під час перебудови і підштовхнули державу до остаточного краху.