Курди - національність тридцяти мільйонів без держави

Сучасні дослідники націеобразущіх процесів і самого явища національної ідентичності твердять, що найважливішим фактором у формуванні будь-якої нації є утворення власної держави, через яке вона зможе висловлювати свої фундаментальні інтереси і життєві пріоритети. Тому так довго живуть руху басків, каталонців і деяких інших меншин в Західній Європі. Однак найчисленнішим народом, який, очевидно, вже готовий оформити себе як націю, але до цих пір не має власної держави, є курди. Національність ця налічує більшу кількість представників, ніж багато європейських народів. За різними підрахунками, курдами є від тридцяти до сорока мільйонів чоловік, що проживають в різних країнах нашої планети.

Хто такі курди?

Національність ця являє собою сукупність цілого ряду племінних груп тюркського походження. Їхня батьківщина і найбільш щільний ареал сучасного розселення - територія на самому сході Малій Азії. Сучасний Курдистан (так називається цей регіон) розділений відразу між декількома державами: Туреччиною, Іраком, Іраном і Сирією. Природно, абсолютна більшість представників цього народу сповідує іслам сунітського толку. Хоча зустрічаються й християни: католики і навіть православні курди. Національність ця також широко поширена в інших країнах Близького Сходу, а також в Європі та СНД.

Походження курдів

Цей народ є одним з найдавніших в передній Азії. Його походження сьогодні являє собою досить спірне питання. Так, існують думки про те, що курди є спадкоємцями скіфів. Інші вчені виводять їх родовід від населяли в давнину Персію і Месопотамію племен Куртієв. Генетичні дослідження гаплогрупп вказують на спорідненість сучасних курдів з народами Кавказу: азербайджанцями, грузинами і вірменами, а також євреями.

Курдське питання в Туреччині

Власне, складається він у невідповідності такої значної чисельності народу їх фактичному статусу національної меншини в декількох східних державах. Так, курди, національність яких довгий час заперечувалася турецьким урядом, піддавалися культурним утискам аж до 2000-х років. Протягом довгих років курдських мова була під забороною в місцевих ЗМІ. Становище ускладнюється також і тим, що курди в Туреччині в основній своїй масі знаходяться на досить низькому етапі соціального розвитку в порівнянні з самими турками. При цьому, за деякими експертними оцінками, їх чисельність сягає 20% населення країни. Інтенсивне зростання національної свідомості відбувався тут після розпаду Османської імперії. Протягом усього XX століття в Курдистані велася слабка неорганізована боротьба. Всерйоз оформитися вона змогла лише під впливом марксистської ідеології вже наприкінці 1970-х - першій половині 1980-х. Під впливом сепаратистських воєнізованих організацій курдів і під тиском європейських держав, які наполягають на демократизації Туреччини, місцеве уряд був змушений піти на поступки в 2000-і роки. Пом`якшуються заборони на використання їхньої мови і прояв культури. З деяких пір з`явилися регулярні телеканали курдською мовою, відкриваються національні школи.

Курдське питання в інших країнах Близького Сходу

Курди в Іраку, як і в Туреччині, живуть компактними групами на певних територіях. Довгий час вони боролися за свою ідентичність з місцевою монархією, а пізніше - з режимом Саддама Хуссейна. На початку 1990-х років Кувейтська війна навіть трохи не допомогла створити їм власну незалежну державу. Проте спроба сепаратистів провалилася. У 2000-і роки іракський Курдистан отримав вельми широку автономію в межах держави. Сирійські курди проживають в північних регіонах країни, складаючи 9% населення. Культурне становище цього народу тут поки ще гірше, ніж в Іраку і Туреччини, так як в Сирії все ще заборонено використання курдської мови, імен, приватних шкіл, книг та інших друкованих видань. Разом з тим тут існують місцеві воєнізовані організації, що тяжіють до створення автономії.