Національне питання в Росії

Національне питання і його структура вивчається з економічної, демографічної, етнографічної, політологічної та інших точок зору. Дослідження етнічних систем необхідно для кращого розуміння особливостей суспільного розвитку сучасності.

Як відомо, люди пройшли кілька етапів у своєму етнічному становленні. Людський рід у ході розвитку сформувався в націю. При цьому думки багатьох соціологів сходяться на тому, що цим поняттям (нація) можна назвати велику соціальну групу, яка склалася на певній території і має спільне історичне минуле, літературна мова, окремі особливості психологічного укладу. Слід зазначити, що в більшості своїй нації склалися в епоху капіталізму.

У світі існують країни, території яких населяє безліч різних народностей. Росія є одним з багатонаціональних держав. При цьому точна кількість проживаючих народностей на її території назвати досить важко. Більше 94% складають десять чисельно великих народів.

На відміну від деяких інших держав (наприклад, Америки), де представники різних національностей мають прабатьківщину і можливість "реемігрувати", в Росії більшість народностей - корінні жителі.

На думку аналітиків, національне питання загострився після перебудови. У Росії, згідно з опитуваннями, на початку 1989 року понад сімдесят відсотків жителів ставилися однаково до представників різних народностей. Таким чином, для країни була характерна висока ступінь національної терпимості. Щодо високий був і рівень міжнаціональної взаємодії. Так, більше 40% позитивно висловлювалися щодо шлюбів між представниками різних народностей. Крім того, більше п`ятдесяти відсотків складалися в родинних зв`язках, а майже 90% мали серед друзів представників інших націй. Мало місце і негативне ставлення до осіб іншої народності. Його виражало близько трьох відсотків корінного населення. Понад вісім відсотків вважали, що в регіоні не повинно бути представників інших народностей.

За роки перебудови ситуація дуже змінилася. Національне питання загострювався у зв`язку з боротьбою за народні суверенітети. Почали з`являтися і збройні загони, які контролювали поведінку населення. З розвитком рухів націоналістичного характеру все частіше виникали серйозні сутички. В результаті стали формуватися так звані "етнократичних держави". У них представники іншої нації відчувають величезні труднощі в отриманні громадянства, у зв`язку з чим змушені емігрувати.

Не слід думати, що з розпадом СРСР самостійно усунувся і національне питання. Навпаки, ситуація ускладнилася ще більше. На деяких територіях загострилися відносини між корінними і некорінними жителями, з`явилися біженці. Великий вплив на національне питання надали федералізація і дезінтеграція в Росії, Казахстані та інших державах.

Разом з тим відзначалася централізація економіки. В таких умовах неминуче виникало питання про справедливість при розподілі доходу нації. Так, майже в кожній республіці формувалося підозра, що отримує вона набагато менше, ніж віддає.

Як було сказано вище, національне питання - це проблема, що стосується різних сфер життя суспільства. При цьому одним з найважливіших напрямків є вивчення процесів і явищ, що відображають духовний розвиток народу - його традиції, мову, культуру. При інтернаціоналізації соціальної та економічної сфери життя духовна складова залишається в деякому роді сховищем національної самобутності, традицій, духу.