Абсентеїзм - це добровільне самоусунення від виборчого процесу

Люди, що п`ють абсент, мають відсутній вигляд. Вони ніби є, а насправді ... Латинське слово «absentia» означає саме «відсутність».

Виборець, який не хоче користуватися своїм конституційним правом, проявляє абсентеїзм. Це означає вираз політичного протесту, тому мало просто не прийти на виборчу дільницю, потрібно зробити все для того, щоб неявку продемонструвати якомога більшій кількості співгромадян. В іншому випадку має місце звичайна аполітичність, а іноді й проста людська лінь.

З демонстративними проявами невдоволення в радянські роки рішуче боролися. На кінець дня виборів готувалися списки тих, хто не прийшов на виборчу дільницю за місцем проживання, потім за вказаними адресами відправлялися члени виборчкому, прихопивши з собою портативну опечатану урну для голосування.

Заставши мешканця, вони чемно задавали питання про причину неявки, і якщо вона була поважною, пропонували проголосувати прямо на дому. Незадоволених (зазвичай роботою житлокомунгоспу) перестерігали, обіцяли все виправити (іноді навіть потім виконували обіцяне), і теж просили заповнити бюлетень. Робота була непростою, її якість оцінювали за відсотком громадян, що проголосували. Зрозуміти, в чому причина неявки (абсентеїзм це чи просто мешканцеві такий-то квартири було лінь вийти з дому), вислухати гнівні тиради з приводу поточної даху, залагодити конфліктні ситуації, - все це було долею членів виборчої комісії.

Але це все мало місце в часи пізнього соціалізму, прозваного у сімдесяті роки «зрілим». У сталінські роки були свої способи того, як подолати абсентеїзм. Це, в першу чергу, страх. Люди боялися, що їх вважатимуть незадоволеними, подумають, що їм «радянська влада не подобається». А в нелегкий повоєнний час, прозване «голодуванням 47-го» стимулом участі у всенародних виборах були навіть пиріжки, що продавалися в буфетах за символічною ціною.

Як правило, масовий абсентеїзм - це явна ознака невдоволення населення політикою уряду, тому тоталітарні режими так намагаються створити враження всенародної підтримки проведеного ними курсу. В СРСР, Північній Кореї, КНР і практично у всіх інших соцстранах за офіційними даними на дільниці приходили не менше 95% виборців, вони веселилися, співали, танцювали, і, що характерно, всі були «за». Кінохроніки фіксували для історії це торжество народного волевиявлення.

Результатом боротьби за однодумність стало загальне розуміння того сумного факту, що стовідсоткова явка і абсентеїзм виборців - поняття практично тотожні, а одноголосне присутність одно повної відсутності.

А як же справа йде в країнах з давніми демократичними традиціями? Тут все теж не дуже просто. Правда, абсентеїзм і його причини відрізняються від ситуації в області волевиявлення громадян тоталітарних держав. Жителі Італійської республіки в разі їх неявки на вибори піддаються моральним санкціям, в Мексиці їх штрафують, а в Австрії та Греції можуть навіть посадити у в`язницю на термін від місяця до року, мабуть, в залежності від ступеня цинізму і зневаги, проявленого по відношенню до виборчого законодавству.

Незважаючи на такі жорсткі заходи, в країнах, що мають демократичну форму правління, нормальною вважається явка половини і більше дієздатного населення. Зазвичай ця цифра коливається в межах від 50 до 70%, досягаючи максимуму в особливо критичних випадках, коли вирішуються дійсно доленосні питання майбутнього суспільного устрою і вектора подальшого розвитку.

Причини абсентеїзму можуть укладатися як в безликості кандидатів, які балотуються на той чи інший пост (коли вибирати нема з кого), так і в загальному відношенні до політичної системи держави, до того ж певний відсоток виборців складають переконані політичні нігілісти, які голосуватимуть не ходять принципово.