Тоталітарний режим

Слово "тоталітаризм" (від позднелатінского "totalitas") позначає повноту, цілісність. Цей термін з`явився і поширився в двадцяті-тридцяті роки. Поняття використовувалося при позначенні існуючих тоді політичних систем ряду країн. Так, наприклад, говорили, що існує тоталітарний режим в Італії, нацистської Німеччини, а також у більшовицькому Радянському Союзі.

Одним з перших людей, що використали це поняття, був Дж. Амендола. Цей автор заявляв, що комунізм, як і фашизм, - тоталітарний режим, який представляє собою реакцію на демократію і лібералізм.

Цей термін використав і Дж. Джентіле. У 1925 році визначенням початок користуватися італійський уряд. Завдяки діяльності Джентіле, що був ідеологом фашизму, цей термін почали вживати.

Тоталітарний режим, ознаки якого досить своєрідні, виникає (як показує історія) в ситуаціях глибокої кризи: в післявоєнний період, під час війни та ін. У такі моменти необхідно приймати жорсткі заходи по відновленню господарства, припинення чвар, наведення порядку, забезпечення стабільності. При цьому потребують захисту соціальні групи виступають в ролі соціальної основи держави.

Серед умов, що сприяють виникненню тоталітарного режиму, дослідники вказують на індустріалізацію суспільства. У цьому випадку однією з головних передумов до розвитку нового політичного ладу є збільшення можливостей ЗМІ, які сприяють не тільки загальної ідеологізації, але й встановлення контролю над усіма сферами діяльності особистості. У цих умовах народжується монополізація економіки, що поєднується з посиленням державної влади, а також її контролюючих і регулюючих функцій.

Тоталітарний режим зазвичай характеризується присутністю однієї, офіційно сформованої ідеологією. Здається вона правлячою елітою, політичною партією, лідером, рухом або "вождем народу". Безсумнівним є при цьому прагнення держави до набуття абсолютного контролю над усіма сферами життя суспільства, а також до повного підпорядкування людини панівної ідеології та існуючої влади. Разом з цим, держава і народ розглядаються як єдине, нероздільне ціле.

Ідеологію визначає політичний лідер. В основі цієї ідеології лежить закономірний рух до конкретної мети (до побудови комунізму чи світового панування, наприклад).

Тоталітарний режим приймає тільки одну партію. При цьому інші політичні формування розганяються, знищуються, забороняються. Партія влади (правляча сила) оголошується провідною, а її установки представлені як священні догми.

В умовах державного управління тоталітаризм відрізняється крайнім централізмом. Управління на практиці представлено у формі виконання команд зверху. При цьому ініціатива не тільки не заохочується, а й суворо карається. Органи влади на місцях виконують завдання з передачі команд.

В якості центру всієї системи вступає "вождь". Його оголошують найсправедливішим, мудрим, непогрішним, думаючим невпинно лише про народне благо. Будь-яке критичне ставлення до вождя тут же присікається.

Невід`ємною ознакою тоталітарного режиму є постійний і широко застосовуваний по відношенню до населення терор. Таким чином, головною умовою для реалізації та зміцнення влади є фізичне насильство. Для цього створюються гетто і концентраційні табори, в яких поширені тортури, важка фізична праця, придушення опору, а також відбуваються масові вбивства людей. Слід зазначити, що поліція існує при різних політичних системах. Але при тоталітаризмі проявляється "террорістічность" поліцейського контролю, при якому, щоб вбити людину, не потрібно доводити його провину.