Чому тимчасовий уряд зволікав з рішенням аграрного питання? Діяльність тимчасового уряду

Після лютневої революції 1917 року до влади прийшов Тимчасовий уряд, яке проіснувало з початку березня по кінець жовтня. У перший час новий орган влади користувався дуже високою довірою і авторитетом серед населення та політичних партій (крім більшовицької). Проте найголовніший, аграрний, питання Тимчасовий уряд так і не вирішив, через що втратив підтримку, і було повалено досить легко.

Земельну доля

Для вирішення питання із землею при уряді був створений Головний земельний комітет, велика частина роботи якого вибудовувалася на партійних програмах кадетів. Комітет декларував реформу, яка була спрямована на передачу селянам сільськогосподарських земель у користування. За замовчуванням передбачалося, що умовами передачі може стати або конфіскація, або відчуження. Останнє викликало головні суперечки: відчужувати з викупом або без нього. При очевидності розбіжності, проте представники влади так і не обговорили на офіційному рівні цю проблему.

Отже, чому Тимчасовий уряд зволікав з рішенням аграрного питання? Причини слід шукати в першу чергу в складі самого уряду. Дуже багато представників кадетської партії, які були членами основного владного органу, самі мали великі земельні наділи, з якими не готові були розлучитися.

Основні положення реформи

Вирішено було запобігти дроблення наділів, що забезпечують продуктами першої необхідності, виробничих господарств, а також ділянок тих землевласників, хто видавав великі врожаї і мав високі показники продуктивності. У підсумку великі господарства передбачалося залишити за їх власниками.

Загалом-то, реформа обумовлювала можливість відчуження земель, але селяни повинні були для цього виплачувати непідйомний викуп. Крім того, отримати землю міг переважно той, у кого вже було своє особисте господарство. Великі наділи при цьому залишалися за їх власниками, якщо забезпечуване ними землекористування в два рази перевищувало середнє особисте підсобне господарство.

Чому Тимчасовий уряд зволікав з рішенням аграрного питання?

Пояснення криється в страху влади потрясти основи приватної власності. Тому вживати серйозних заходів, які б у жодному разі порушували права землевласників, ніхто не наважувався. Не варто забувати, що Росія на той момент була активною учасницею Першої світової війни. Величезна частина офіцерства так чи інакше володіла великими земельними наділами. Потривожити тих, хто керував армією, не ризикували: це могло обернутися плачевними наслідками.

У той же час імітація рішення все ж робилася. Так, було випущено дві постанови. Відповідно до першого («Про охорону посівів»), землевласники зобов`язувалися здавати в оренду незайняті ділянки тим, хто мав намір їх засівати. Другим передбачалося створення земельних комітетів, головною функцією яких була підготовка до аграрної реформи. Вони були створені в 30% губерній європейської частини Росії. Наявність останніх не надто влаштовувало уряд. Однак розуміння все наростаючою громадянської позиції в середовищі селян змушувало йти на поступки, при цьому влада сподівалася, що вдасться використати їх у своїх цілях. Безпосередньо впровадження самої реформи без кінця відкладалося. Цю функцію прагнули перекласти на Установчі збори, яке ніяк не могли скликати.

Селянська різноголосся

Більшовики називали свої причини, чому Тимчасовий уряд зволікав з рішенням аграрного питання, і вміло використовували їх, підігріваючи і без того пожежонебезпечну ситуацію. Країну стали стрясати стихійні мітинги селян, які вимагали законів, які забезпечили б їм земельні права. Постанови уряду трактувалися дуже широко, настільки, що справа доходила до простого відбирання земель та їх поділу між селянами. Останні вимагали общинного землекористування, при якому не було б одноосібників.

Інфантильність влади у вирішенні цього питання призвела до того, що восени почалася натуральна соціалізація землі - відбирання наділів у поміщиків. Перше Тимчасовий уряд не змогло впоратися з наростаючим як сніжний ком процесом переділу. Саме в цих обставинах як не можна до речі припали гасла більшовиків. Фахівці, аналізуючи причини, чому Тимчасовий уряд зволікав з рішенням аграрного питання, сходяться на думці, що все зводилося не лише до страху втратити контроль, але був присутній ще й власний «шкурний» інтерес.